М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
uliaiachnovetz
uliaiachnovetz
13.08.2022 09:11 •  История

Зачет по ! 1)существует точка зрения на сущность опричной политики ивана 4: опричная политика ивана 4 ослабила российское государство, она была направлена на усиление личной власти царя, сопровождалась террором и произволом. напишите 2 аргумента опровергающие эту точку зрения, 2)существует точка зрения на сущность опричной политики ивана 4: действия ивана 4 к кризису российской государственности и общества. напишите 2 аргумента опровергающие эту точку зрения,

👇
Ответ:
морган3
морган3
13.08.2022

1)

В стране была создана опричнина, которая играла такую большую роль в стране, что ее можно считать параллельной формой власти. Опричники даже не всегда стыковали свое поведение с приказами царя. Они вели себя, как хотели, и преследовали свои цели. Таким образом можно сказать, что власть царя напротив, рассеялась между ним и многочисленными главарями опричников.

За счет поведения опричников и общего террора упала продуктивность хозяйства, снизилась страны к обороне, и как следствие создались предпосылки к Смуте – сравнительному отсутствию централизованной власти. Сократилось население, и ослабилась как экономика, так и военная мощь страны.

2)

Опричнина привела к уничтожению целых боярских родов. Из-за опричнины было сослано или убито много высокопоставленных дворян и бояр, которые раньше сильно влияли на управление страной. Теперь у царя не было конкуренции – он управлял страной полностью самостоятельно. Хотя это и рассматривается в основном отрицательно, это сделало власть прочнее – ведь междоусобные ссоры бояр препятствовали работе государства как единого целого.  

Карательный поход на Новгород, который часто рассматривается как очередное зверство Ивана Грозного, можно также рассматривать как победу. Если бы Новгород вовремя не покорили, он вполне был отделиться от России и стать самостоятельной республикой.

4,4(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
plplem9999
plplem9999
13.08.2022
Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, так звану ашельську добу, понад 900—800 тисяч років тому. Заселення відбувалося з заходу на схід, кількаразовими хвилями, і тривало до 100 тисяч років тому. У середньому палеоліті, у так звану мустьєрську добу, що тривала 100—35 тисяч років тому, територію України займали неандертальці. Антропогенез проходив в умовах періодичних зледенінь: гюнцького, міндельського, ріського і вюрмського, які формували природні зони України: тундру, лісостеп і степ. З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту, що позначилась впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі. На XII—X століття до н. е. територія України залишалася розділеною між різними культурними спільнотами. Північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході — прафіноугри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу — північноіранські племена. Близько 1500 років до н. е. на території України з'явилися кочові племена. Одним з них були кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.), про яких залишилася згадка у писемних джерелах. Про «уславлених кобилодойців» повідомляє не тільки Гомер в «Одіссеї», а й такі відомі античні автори, як Геродот, Каллімах, Страбон. Ассирійські клинописні джерела згадують про цей народ під назвою «гамірра». Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів де вони мали укріплені городища. Їхнім головним заняттям були військові походи. Ці люди одні з перших освоїли технологію виготовлення заліза. Вважається, що кіммерійці є гілкою давньоіранського кочового народу, генетично близького до скіфів. Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. У Криму Скіфи мирно асимілювалися з таврами, які жили тут з I тис. до н. е. Таври займалися скотарством, рільництвом та рибальством. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. Розрізняють скіфів-орачів та скіфів-скотарів, з останніх виділяють царських скіфів, які панували над іншими, збираючи з них данину. У IV ст. до н. е. у скіфів утворюється перше державне об'єднання, відоме під назвою «царство Атея». Скіфи мали досить тісний зв'язок з грецькими колоніями в Північному Причорномор'ї. Скіфів підбили групи кочівників, яких називали Сармати, у III ст. до н. е. Це був союз споріднених племен, які часто ворогували поміж собою. Значну роль у житті сарматів відігравали жінки. Вони займалися скотарством й торгівлею. Досить довго сармати воювали з Римом. Приблизно в VII ст. до н. е. греки почали закладати перші колонії на Північному Причорномор'ї. Серед міст, що їх заснували греки, були: Тіра (в гирлі Дністра), Ольвія (на Південному Бузі), Херсонес (біля сучасного Севастополя), Пантікапей (біля сучасної Керчі), Феодосія. Ці держави були демократичними або аристократичними за устроєм. У цих містах панували рабовласницькі відносини. Головним джерелом постачання рабів був військовий полон, народження від рабині чи купівля на невільничих ринках. Права у полісі мали лише повнолітні чоловіки-греки, уродженці міста. Колонія складалася власне з полісу та сільськогосподарських округів. Міста оснащено водогоном та водостоком, були поширені ремесла й торгівля. Міста карбували власні монети. Боспорська держава (V ст. до н. е. — IV ст. н. е.) займала територію сучасного Керченського та Таманського півострова. До складу царства увійшли такі міста, як Феодосія, Фанагорія, а столицею був Пантікапей. Спершу це був союз полісів, які мали певну автономію, та згодом це об'єднання перетворилося на абсолютну монархію. Економіка цього царства була побудована на сільському господарстві та торгівлі з Афінами, куди вивозили до 5 млн. пудів зерна. У I ст. до н. е. відбулося об'єднання під владою понтійського царя Мітрідата VI більшості Північного Причорномор'я, але він зазнав поразки від римлян. Нащадки давніх греків мешкали у Криму аж до кінця 18 ст., коли за наказом Катерини II їх було насильно переселено у Приазов'я
Дайте будь-ласка ответи на ці ! відлік часу в історії. ознайомлення з історичною картою. історичні д
4,6(75 оценок)
Ответ:
SharkKinger
SharkKinger
13.08.2022

Восстание охватило весь Казахстан и переросло в национально-освободительное движение, направленное против военно-колонизаторской и широкомасштабной русификаторской политики царизма и в определенной степени—против феодально-байской верхушки аула. Вместе с тем выступление было направлено против империалистической войны, приведшей к кризису народного хозяйства и крайней степени обнищания народа. В этом оно смыкалось с революционной борьбой рабочего класса и крестьянства России. Главной целью восстания 1916 г. являлось национальное и политическое освобождение, подводящее итог всей предшествующей борьбе казахского народа за свободу и независимость. Основной движущей силой восстания были широкие слои национального крестьянства—шаруа, а также представители нарождавшегося рабочего класса, ремесленники. Участвовали в нем и представители других слоев казахского народа: баи, волостные управители, бии, а также демократическая интеллигенция. В целом национально-освободительное движение 1916 г. в Казахстане было мононациональным, за исключением его южных областей (Семиречья и Сырдарьинской области), где наряду с казахами в восстании участвовали уйгуры, узбеки, киргизы, дунгане и представители некоторых других народов.

4,6(34 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ