ответ:українські землі потрапили під владу іноземних держав: Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії й Московської держави. Умови розвитку культури в цих державах були різними. Попри негативність цього процесу, він мав і позитивний момент: культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли західноєвропейські форми — ідеї гуманізму, Відродження тощо. Проте, українська культура повністю не запозичувала якісь ідеї, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини, у результаті чого поставали справжні шедеври світового рівня, які мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, не маючи власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне, людей, що їх створювали. У той же час небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.
В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен, окремі з яких зробили вагомий внесок у розвиток культури своєї нової батьківщини.
Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка все більше набувала рис самобутності.
Українська культура 15 – першої половини 16 ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.
Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними.
Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України б життя.
Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти.
Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і мистецьких ідей, збагачуючи ними рідну культуру.
Українці, які здобували освіту в Західній Європі, наголошували на своїй національній належності, додаючи до власних прізвищ слова «русин», «роксоланин», «рутенець», тобто українець.
Проте варто пам’ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій.
Нове й старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись одне на одне.
Внаслідок цього поставали унікальні культурні явища.
Однако многие историки уверены, что князь Долгие Руки никак не мог приглашать своего союзника пировать в глухую деревеньку среди болот и лесов. Нет, важный съезд князей должен был проходить в подобающей обстановке, то есть в княжеских теремах, которые могли стоять только внутри крепости. Доказательства этой гипотезы были обнаружены еще в 1960 году, когда для строительства Кремлевского Дворца съездов разобрали старое здание Оружейной палаты. Тогда рабочие на глубине 4 — 6 метров нашли остатки поселений XI — начала XII веков. Во влажной почве сохранились деревянные мостовые, бревенчатые частоколы, остатки срубов и сотни предметов, связанных с городским ремеслом: металлургический шлак, литейные формы, кожевенные изделия и разноцветные стеклянные браслеты. А на склоне Боровицкого мыса Кремля археологи обнаружили древний ров глубиной 5 метров (и 16 — 18 метров ширины) , характерный для укреплений XI века. Судя по находкам, сделанным на его дне, во времена Долгорукого этот ров уже был засыпан.
Датой основания Вологды считается 1147 год.
В 1780 и 1782 годах в Москве выходит книга А. А. Засецкого "Исторические и топографические известия по древности о России и частно о городе Вологде". А. А. Засецкий делает попытку применить известные ему сведения по древней истории для Вологодского края и прокомментировать летописный материал, касающийся города. Относительно же начального периода истории Вологды он вынужден констатировать: "О том я обстоятельное и верное известие не мог отыскать"3. В этой работе и упоминается дата- 1147 год-год прихода святого Герасима на Вологду и основания им монастыря. Дата заимствована из "жития, имеющегося на Вологде при церкви, где был монастырь". Имеется в виду Троице-Герасимова церковь. В дальнейшем эта дата становится общепринятой как год основания Вологды.