Речь идет о Самсоне, еврейском силаче, который мстил филистимлянам. Секрет его сили был в длинных волосах. Он влюбился в женщину по имени Далила, а ее подкупили филистимляне, чтобы она узнала у него секрет его силы. Секрет она выведала, усыпила его и остригла ему волосы. Филистимляне схватили Самсона, ослепили его и бросили в темницу. Потом, на празднике, они привели для потехи Самсона в храм своего бога. Но волосы у него стали отрастать, сила стала возвращаться. Он воззвал к богу. "И сказал Самсон: умри, душа моя, с филистимлянами!". Уперся в столбы, и обрушил храм. Погиб сам, и погибло с ним много филистимлян, больше, чем он убил их за свою жизнь.
Вот такая история. Но Самсон, судя по Ветхому завету, тот еще мерзавец был, филистимлян куда жальче:).
Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.
