Питание в Африке характеризуется тем, что африканская пища является колоритной, многоликой и экзотичной. Несмотря на это, она не такая экстремальная, как считают некоторые люди, но гурманы и любители экзотики вполне смогут отведать в Африке блюда из мяса крокодила, страуса, бегемота, дикобраза, насекомых и их личинок. Еда в Африке Рацион питания африканцев состоит из: мяса; фруктов и овощей; молочных продуктов (деревенские жители употребляют в пищу творог, молоко, сыворотку). Африка – целый материк, поэтому и африканская кухня весьма разнообразна: отведав марокканскую кухню, вы сможете полакомиться блюдами со сладкими и нежно-пряными ароматами. А любителям острых и пряных блюд наверняка понравится тунисская, ливийская, алжирская кухни. Если будете в Нигерии или прибрежных районах Восточной Африки, обязательно попробуйте маринованную в имбире рыбу, а также перцы и помидоры, приготовленные в арахисовом масле. Если посетите Эфиопию, у вас появится возможность попробовать огненно-острый соус бербер (его подают ко многим блюдам) и сырую молотую говядину, приправленную разными
Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні. Укладення Берестейської унії спричинило розкол між прихильниками православної і грекокатолицької церков в українському суспільстві. Одразу після укладення унії, 15 грудня 1596 р., король Сиґізмунд ІІІ видав універсал із вимогою до всього православного духівництва й віруючих визнати унію. Користуючись «правом патронату», він роздавав єпископські кафедри тим, хто визнав унію, фактично ліквідувавши православну ієрархію. На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та передавали грекокатоликам. Проте православні чинили опір цьому. Так, коли 1599 р. король призначив грекокатолицького митрополитаІпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, міщани й козаки не пустили його до монастиря. 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де сховався намісник грекокатолицького митрополита Антоній Грекович. Їхні дії перешкодили останньому, незважаючи на підтримку влади, захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру. У 1618 р. козаки втопили Грековича у Дніпрі. Дії міщан підтримував київський воєвода князь К.-В. Острозький. Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сиґізмунд ІІІ офіційно визнав Києво-Печерську лавру за православними.
