Фра́нко-пру́сська війна́ (1870–1871) — військовий конфлікт між Французькою імперією та Королівством Пруссія. Союзниками Пруссії був Північно-Німецький союз, членом якого вона була, та південно-німецькі держави Баден, Вюртемберг і Баварія. Перемога Королівства Пруссія призвела до остаточного об'єднання німецьких народів в Німецьку імперію, очолювану прусським королем Вільгельмом I. Поразка Франції призвела до падіння Наполеона III та послужила кінцем Другої французької імперії, замість якої була створена Французька республіка. Згідно з умовами мирного договору, Ельзас і частина Лотарингії відійшли Королівству Пруссія та залишались частиною Німецької імперії аж до завершення Першої світової війни, і за умовами Версальського договору були повернуті Французькій республіці.
Объяснение:
XVI–XVII века в истории западных держав – это время отмирания средневековых феодальных отношений. В это время зарождается новый тип отношений, новый экономический уклад – капиталистический. На место цехов приходят мануфактуры, использующие наемный труд и узкую специализацию. Также происходят социальные изменения, связанные с расслоением. В это время зарождается класс буржуазии, который впоследствии в борьбе за свои права будет инициатором многих европейских революций.
В XV–XVII вв. в странах Европы происходит распад феодальной сословной системы. Крестьяне и ремесленники становятся лично свободными людьми. Происходит постепенный переход к капиталистическому обществу, главными составляющими которого является наличие частной собственности и рыночной экономики.
в 17 в - Причины народных выступлений:
Рост военных расходов, который заставляет правительство Алексея Михайловича вводить все новые формы податей.
Общее усиление контроля государства над обществом. Закрепощение крестьян.
Церковная реформа. Многие народные восстания стали частью раскольничьего движения.