«Желе́зный за́навес» — политическое клише[1], обозначающее информационный, политический и пограничный барьер, возведённый в 1919—1920 годах и на протяжении нескольких десятилетий отделявший СССР и другие социалистические страны от капиталистических стран Запада.
По мнению энциклопедии «Британника» и других западных источников, «занавес» был возведён СССР в курсе проводимой его руководством политики самоизоляции[2]. По мнению советских источников, «занавес» был возведён капиталистическими странами вокруг СССР[3]. За все годы Советской власти менялась только степень его непроницаемости[4].
Окончательно железный занавес стал рассыпаться к концу 1980-х годов вследствие политики гласности и открытости, проводившейся в СССР и восточноевропейских странах (см. Европейский пикник). Символом окончательного падения железного занавеса стало разрушение Берлинской стены. «Желе́зный за́навес» — образное выражение, обозначающее информационный и политический барьер, на протяжении нескольких десятилетий отделявший СССР и другие социалистические страны от капиталистических стран Запада. Окончательно пал в конце 1980-х годов вследствие политики гласности и открытости, проводившейся в СССР и восточноевропейских странах. Символом окончательного падения железного занавеса стало разрушение Берлинской стены. Выражение получило распространение благодаря Уинстону Черчиллю, который употребил его в своей Фултонской речи. Однако оно существовало и раньше: в отношении Советской России применялось ещё в 1920 году, а во время Второй мировой войны его использовал Йозеф Геббельс [1]. Исторически железный занавес — действительно существовавший в европейских средневековых театрах занавес из железа. Так как в театрах использовалось пожароопасное свечное освещение, то в случае пожара на сцене занавес опускался и наглухо отделял сцену от зала, что позволяло зрителям безопасно покинуть здание театра.
Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн. т вантажів та біля 500 млн. пасажирів. Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин. Ситуацію ускладнювало різке падіння обсягів перевезень і несвоєчасні розрахунки клієнтів за перевезення, що призвело до значних фінансових втрат та хронічних неплатежів до бюджету і невиплат заробітної плати. Основним досягненням перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України «Про залізничний транспорт». Але економічні негаразди продовжувались. Наприкінці 90-х років галузь вразив вірус посередництва та бартеру. Обігові кошти вимивались комерційними структурами. Переломним моментом для залізничного транспорту став квітневий, 2000 року, Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же законодавчій базі і незначних зрушеннях в економіці держави, стабілізувати роботу залізничного транспорту, ліквідувати посередництво та бартеризацію і за короткий термін погасити борги до бюджету та по заробітній платі залізничникам. Позитивні результати діяльності дозволили розпочати відновлення інфраструктури і технічних засобів. За кошти залізниць реконструйовано десятки вокзалів, серед яких столичний Київський вокзал, що став одним із кращих у Європі. Розпочато виготовлення сучасних пасажирських вагонів у Кременчуці, дизельних та електропоїздів у Луганську, електровозів у Дніпропетровську, колійної техніки у Старокраматорську. Залізничний транспорт України - це: 6 залізниць, що об'єднують всі області України, 27 дирекцій залізничних перевезень,1666 станцій, 126 основних вокзалів, експлуатаційна протяжність головних колій - 22,3 тис. км, розгорнута протяжність колій - 30,3 тис. км, електрифікованих колій - 9169 км,68 локомотивних депо, 51 вагонне депо, 16 вагонних пасажирських депо, 43 дистанції енергопостачання, 69 дистанцій сигналізацій та зв'язку, 110 дистанцій колії,38 колійно-машинних станцій, 37 дистанцій цивільних споруд, 23 дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт, інвентарний парк вантажних вагонів - 174939 од., інвентарний парк пасажирських вагонів - 8429 од., інвентарний парк тепловозів - 2718 од., інвентарний парк електровозів - 1796 од., інвентарний парк електропоїздів - 1443 од., інвентарний парк дизель-поїздів - 186 од., середньоспискова чисельність працівників основної діяльності залізниць України - 375,9 тис. чол., Залізниці є базовою галуззю економіки України та найважливішим, стрижневим елементом транспортної системи. Саме на них припадає 85,1% вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу. За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до європейських країн: Франції, Італії, Румунії. За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євроазійському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44%, морського та річкового - 45%. На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії в конкретну реальну перспективу. Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай. Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспортну систему. Територією України проходять три залізничні міжнародні пан'європейські транспортні коридори (МТК) - № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ - №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором № 7, який проходить по р. Дунаї.
Шестидесятники - часть украинской интеллигенции 1960-х годов ХХ века, проявивших национальное сознание и моральную оппозицию к тоталитарному государственному режиму. Данный феномен в культуре был характерным не только для Украины, но и Советскому союзу в целом. Шестидесятничество стало возможным из-за политических процессов, происходящих в Советском Союзе. Период "оттепели" после смерти Сталина и развенчание его культа создали предпосылки для появления нового поколения талантливых литераторов и художников. Они выступали за обновление тогдашнего общества, протестовали своим творчеством против господствующей душной атмосферы, боролись за подлинные культурные ценности, национальную свободу, человеческое достоинство.
Поэт Виталий Симоненко, Иван Драч,Никалай Винграновский
По мнению энциклопедии «Британника» и других западных источников, «занавес» был возведён СССР в курсе проводимой его руководством политики самоизоляции[2]. По мнению советских источников, «занавес» был возведён капиталистическими странами вокруг СССР[3]. За все годы Советской власти менялась только степень его непроницаемости[4].
Окончательно железный занавес стал рассыпаться к концу 1980-х годов вследствие политики гласности и открытости, проводившейся в СССР и восточноевропейских странах (см. Европейский пикник). Символом окончательного падения железного занавеса стало разрушение Берлинской стены. «Желе́зный за́навес» — образное выражение, обозначающее информационный и политический барьер, на протяжении нескольких десятилетий отделявший СССР и другие социалистические страны от капиталистических стран Запада. Окончательно пал в конце 1980-х годов вследствие политики гласности и открытости, проводившейся в СССР и восточноевропейских странах. Символом окончательного падения железного занавеса стало разрушение Берлинской стены. Выражение получило распространение благодаря Уинстону Черчиллю, который употребил его в своей Фултонской речи. Однако оно существовало и раньше: в отношении Советской России применялось ещё в 1920 году, а во время Второй мировой войны его использовал Йозеф Геббельс [1]. Исторически железный занавес — действительно существовавший в европейских средневековых театрах занавес из железа. Так как в театрах использовалось пожароопасное свечное освещение, то в случае пожара на сцене занавес опускался и наглухо отделял сцену от зала, что позволяло зрителям безопасно покинуть здание театра.