Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.
Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.
Ось основні причини того, що Китай став напівколонією:
1) Поразки Китаю в опіумних війнах;
2) Через нерівні та невигідні для Китаю договори та угоди;
3) Внутрішні протиріччя та проблеми. Росла соціальна напруженість, спалахували повстання. У 1850 році релігійна секта тайпінів організувала повстання в провінції Гуансі проти маньчжурського режиму.
4) Держави, які не брали участі у безпосередніх війнах з Китаєм, користувалися його хитким положенням. Росія, формально не брала участь у другій «опіумній війні», однак отримала з неї великі вигоди. За додатковим російсько-китайським договором 1860 року, до Російської імперії відходив весь Уссурійський край, «відкривалися» для російської торгівлі міста Пекін, Урга, Калган і Кашгар. Російський імператор отримав право призначення консулів в Пекіні та інших містах Китаю.
5) В результаті «опіумних війн» і придушення Тайпінського повстання Великобританія, Франція, США і Росія зміцнили і істотно розширили свої позиції в Китаї. Торгові права і пільги були надані пізніше також Пруссії, Данії та іншим західноєвропейським державам.
До початку XX століття Китай був класичним прикладом напівколонії. Колоніальні держави через своїх радників контролювали політику цінського двору, їх збройні сили перебували в критичних центрах країни. Вони мали широку мережу поселень, концесій, контролювали китайські митниці, користувалися правом консульської юрисдикції. Ключові галузі промисловості були під контролем іноземців. Національна промисловість розвивалася повільними темпами. Інтереси національної промисловості і буржуазії приходили в гостру суперечність із іноземними інтересами в країні.
1. Владимир Мономах стал одним из организаторов Любечского съезда князей в 1097 году, основными целями которого стали объединение войск для борьбы с половцами и провозглашение принципа "каждый владеет отчиной своей"
2. Владимиром Мономахом было написано дополнение к "Русской Правде" - "Устав Владимира Мономаха", ограничивающий власть ростовщиков и в значительной степени облегчающий положение зависимого населения.
3. Наряду с "Уставом" им было создано "Поучение Владимира Мономаха", являющееся наставлением своим потомкам
4. По поручению Мономаха была создана вторая редакция "Повести временных лет" монахом Киево-Печерского монастыря - Нестором
5. Проводил активную политику династических браков между Рюриковичами.
Внешняя:
1. Владимир Мономах, Святополк и Давыд со своими сыновьями предприняли поход в степь против половцев в 1111 году. Мономах предал этому походу значение крестового похода против язычников-степняков.
2. Владимир Мономах окончательно разбил половцев во время очередного похода в степь в 1116 году, полностью предотвратив их дальнейшие походы на Русь.
3. Династические браки укреплению связей с Европой. Сам Мономах был женат на дочери английского короля - Гите.
4. В 1119 году Владимир Мономах присоединил к Руси Минское княжество.