Причини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. СтецькоПричини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. Стецько
Першим об'єктом експансії Японії на материку стала Корея, потім Китай.
Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські суперечності на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці та орендувала Порт-Артур на Ляодунському півострові. Назрівав збройний конфлікт. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія в 1902 р. уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, а й проти США. Так, на Далекому Сході зіткнулися інтереси провідних країн світу.
Пётр был провозглашён царём в 1683 году в 10-летнем возрасте, стал править самостоятельно с 1689 года. С юных лет проявляя интерес к наукам и заграничному образу жизни, Пётр первым из русских царей совершил длительное путешествие в страны Западной Европы (1697—1698 годы). По возвращении из них, в 1698 году, Пётр развернул масштабные реформы российского государства и общественного уклада. Одним из главных достижений Петра стало решение поставленной в XVI веке задачи: расширение территорий России в Прибалтийском регионе после победы в Великой Северной войне, что позволило ему принять в 1721 году титул первого императора Российской империи.
В исторической науке и в общественном мнении с конца XVII века по настоящее время присутствуют диаметрально противоположные оценки как личности Петра I, так и его роли в истории России. В официальной российской историографии Петра было принято считать одним из наиболее выдающихся государственных деятелей, определившим направление развития России в XVIII веке. Однако многие историки, в том числе Н. М. Карамзин, В. О. Ключевский и другие, высказывали резко критические оценки.Пётр родился в ночь на 30 мая (9 июня) 1672 года (в 7180 году по принятому тогда летоисчислению «от сотворения мира»). Точное место рождения Петра неизвестно; некоторые поздние царские историки произвольно указывали местом рождения Теремной дворец Кремля, а согласно народным сказаниям Пётр родился в селе Коломенское, в деревянном дворце, построенном его отцом.Отец — царь Алексей Михайлович — имел многочисленное потомство: Пётр I был 14-м ребёнком, но первым от второй жены, царицы Натальи Нарышкиной. 29 июня в день св. апостолов Петра и Павла царевич был крещён в Чудовом монастыре (по другим данным в храме Григория Неокесарийского, в Дербицах, протопопом Андреем Савиновым) и наречён Петром.
Побыв год с царицей, он был отдан на воспитание нянькам. На 4-м году жизни Петра, в 1676 году, умер царь Алексей Михайлович. Опекуном царевича стал его сводный брат, крёстный отец и новый царь Фёдор Алексеевич. Пётр получил слабое образование, и до конца жизни писал с ошибками, используя бедный словарный запас[4][5]. Это было обусловлено тем, что тогдашний патриарх московский, Иоаким, в рамках борьбы с «латинизацией» и «иноземным влиянием» отстранил от царского двора учеников Симеона Полоцкого, который обучал старших братьев Петра, и настоял на том, чтобы обучением Петра занимались хуже образованные дьяки Н. М. Зотов и А. Нестеров. Кроме этого Пётр не имел возможности получить образование у выпускника университета или у учителя средней школы, так как ни университетов, ни средних школ во времена детства Петра в Московском государстве ещё не существовало, а среди сословий русского общества лишь дьяки, подьячие и высшее духовенство были обучены грамоте. Дьяки обучали Петра грамоте с 1676 по 1680 годы. Недостатки базового образования Пётр смог впоследствии скомпенсировать богатыми практическими занятиями.
Смерть царя Алексея Михайловича и воцарение его старшего сына Фёдора (от царицы Марии Ильиничны, в девичестве Милославской) отодвинули царицу Наталью Кирилловну и её родню, Нарышкиных, на задний план. Царица Наталья вынуждена была отправиться в село Преображенское под Москвой