Іта́лія (італ. Italia), Італі́йська Респу́бліка (італ. Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.
На території Італії розташовані також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.
Рим, столиця Італії, був протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столиця Римської імперії та місце Святого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу[2], надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став всезагальним і формував наступний хід європейської думки.
Більшу частину постримської історії Італія була поділена на численні королівства та міста-держави (такі як Сардинське королівство, Королівство обох Сицилій та Міланське герцогство), але об'єдналась в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого як Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження). Наприкінці XIX-го століття, протягом Першої світової і до Другої світової війни Італія володіла колоніальною імперією, яка поширила свою владу на Лівію, Еритрею, Сомалі, Ефіопію, Албанію, Додеканес та на концесію в Тяньцзіні[3].
Італія — член ООН, НАТО, ЄС.
Гедиминовичей. Великий князь литовский (с 1316- по 1341 жил). Преемник своего брата — в. кн. Витеня (с 1295- по 1316 жил).
О возросшей роли его государства свидетельствовала смена его титула. Гедимин начал называть себя «королем Литвы и Руси»и причем под названием «русские», «русины» имелись в виду жители белорусских земель. Поэтому государство стало называться «Великое княжество Литовское и Русское». Потом, когда к нему была присоединена Жемайтия, оно стало называться «Великое княжество Литовское, Русское, Жемайтское». Но чаще употреблялось сокращенное название ту так было проще «Великое княжество Литовское».
Священный союз был сформирован после победы антинаполеоновской коалиции над империей Наполеона Бонапарта. Полагая, что причиной наполеоновских войн была Французская революция, державы-победители (Пруссия, Австрия, Россия) договорились противостоять революциям в Европе. Таким образом, Священный союз стал консервативным военным блоком, задача которого заключалась в совместной обороне от внутреннего врага. Страны-участники обязывались подавлять любую революцию в любой стране в Европе.
Александр I послужил идейным вдохновителем Священного союза как противник революций, сторонник постепенного, медленного развития.