В романе Умберто Эко "Баудолино" описывается, что Фридрих Барбаросса не утонул в реке, а погиб в замке Ардзруни, в Армении, задохнувшись в комнате. Охранявшие его спутники, в числе которых был приемный сын Баудолино, поняли, что сын погибшего императора казнит их и придумали аферу, в результате которой все решили, что Барбаросса утонул во время утреннего купания.
Имя Барбаросса звучит совсем не по-немецки, и немудрено.Это итальянское слово, означающее "красная борода". Так что, по крайней мере, мы теперь знаем эту деталь его внешности. А назвали его так именно итальянцы, потому что Фридрих чуть ли не полжизни провел в Италии, воюя с разными ее городами. Так что его ярко-рыжая борода примелькалась итальянцам до оскомины.Вообще жизнь Барбароссы, на мой взгляд, дико скучная, хотя событий было много, но все очень однообразные. В двух словах: он воевал. И, собственно, все. Особенно он приставал к Италии, как уже говорилось, но ходил и в крестовые походы. Кстати, в одном таком он и помер уже весьма пожилым человеком (ему было где-то 68, по тем временам вообще долгожитель). Свалился в доспехах в воду с лошади, простудился - и вуаля! Парацетамола тогда не было.
Он был типичным средневековым правителем, который слезал с лошади только чтобы пожрать, сходить до ветру , кого-то убить или изнасиловать, ну и спать. Впрочем, убивать он мог и с лошади.Сложные отношения были у Барбароссы и с Папой Римским (тоже по военным причинам). Папа его даже отлучил от церкви. Поскольку сей факт плохо отразился на войске, Фридрих теперь сам просил Папу о прощении и получил его. Его обратно приняли в лоно церкви. Сюжет тоже отражен в искусстве.
Короче, смыслом жизни этого человека были власть и война. Все эти его завоевания, ради которых он положил кучу народа и сжигал города, сейчас не стоят и выеденного яйца, ибо с тех пор все изменилось. Называть этого типа великим могут только люди с милитаристским складом ума. Немудрено, что Гитлер его обожал.
НАДЕЮСЬ ЭТО ТЕБЕ Я СТАРАЛАСЬ НАПИСАТЬ ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ
Природне середовище або довкілля обумовлено наявністю абіотичних та біотичних чинників існування людини у навколишньому середовищі.
Існує чотири групи основних функцій, які стосовно людини виконує природна сфера:
1) фізіологічна — підтримує життя людини як біологічного виду;
2) соціальна — забезпечує формування людини як соціуму;
3) економічна — визначає діяльність економічних умов існування людини, а також відтворення людини як трудового ресурсу;
4) екологічна — формує, регулює і підтримує стан екосистеми, в якій відбувається життєдіяльність людини.
Унаслідок розвитку природних законів (фізичних, хімічних, біологічних) близько 5 млрд. років тому виникло і безперервно розвивається життя на Землі. Живі істоти народжувалися, поступово еволюціонували від найпростіших до все більш складних систем з їх центром — головним мозком, створили нове середовище під назвою "ноосфера".
Людина — найвищий ступінь розвитку живих організмів на землі, суб'єкт суспільної історичної діяльності і культури. В. Вернадський підкреслював, що людина без природного середовища, яке підтримує її існування, не можлива. Між організмом людини і природним середовищем постійно відбувається обмін речовин. Із природного середовища організм отримує кисень і поживні речовини, а до природного середовища надходять шкідливі продукти розпаду.
На організм людини впливають різноманітні природні фактори: атмосферний тиск, коливання температури, вологість, рівень сонячної радіації, хмарність, опади, вітер, землетруси.
Серед таких глобальних проблем людства, що загрожують його безпеці, можна виділити такі:
— вичерпання запасів корисних копалин та джерел енергії;
— зміну якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери);
— неконтрольоване зростання населення;
— урбанізацію міст;
— утилізацію виробничих і побутових відходів;
— кометно-астероїдну загрозу;
— гонку озброєнь, випробування ядерної зброї.
Неконтрольоване зростання населення. Надзвичайно швидко відбувається демографічне зростання. За даними ООН, у XX столітті для сучасної цивілізації характерні швидкі темпи зростання населення:
— початок нашої ери — 220 млн. осіб;
— 1900 рік — 1,6 млрд. осіб;
— 1941 рік — 4,6 млрд. осіб;
— 1950 рік — 2,5 млрд. осіб;
— 1987 рік — 5 млрд. осіб;
— 1996 рік — 5,6 млрд. осіб;
— 2005 рік — 6,5 млрд. осіб.
За прогнозами вчених, такий темп збільшення населення на планеті збережеться також і у XXI столітті. Такого висновку дійшли спеціалісти міжнародної організації "Уорлд Уотл" на основі прогнозів, згідно з якими населення Землі збільшиться у найближчі ЗО років до 10 млрд. Для того, щоб люди одержували адекватно харчування, його виробництво повинно збільшитися у три рази, однак ресурси стійкого сільського господарства вичерпалися. Є всі підстави стверджувати, що у разі зростання населення Землі такими темпами через 40 років світу може загрожувати голод.
Напишешь самое важное на твой выбор, может быть что-то своё добавишь, надеюсь как-то ...
Купеческие мануфактуры с применением наемной рабочей силы преобладали в основном в северной местности – Вологда, Холмогоры, Архангельск. Канатные мануфактуры, основанные в этих городах, снабжали своей продукцией почти четверть кораблей английского флота.
Были созданы попытки создать казенные заводы на Урале по переработке металлов, но полноценно развиваться они стали только благодаря реформам Петра I.
Мануфактура в России в этот период стала развиваться быстрыми темпами из-за периорентации всей экономики. Потребность в промышленной продукции собственного производства, прежде всего для нужд постоянной армии и флота, ускорила появление мануфактур в России. Появилось уже более 200 новых предприятий.
При Петре мануфактуры в России были казенные, купеческие, посессионные, вотчинные и крестьянские.Тип предприятия зависел от того, чьи денежные средства были вложены на организацию и какой тип рабочей силы там применялся. Первые мануфактуры возникли в России в 17 веке, а принудительный, крепостнический труд применялся на них до середины 19 века, вплоть до отмены крепостного права. В середине 18 века государство предоставило промышленникам право покупать крестьян и закреплять их за предприятием для работы. Такие мануфактуры были посессионными.
В это же время государственных крестьян целыми деревнями приписывали к растущим промышленным предприятиям, и они фактически становились крепостными. Им вместо выплаты оброчной и подушной податей, теперь приходилось работать на государственных и частных мануфактурах, где их нещадно эксплуатировали и наказывали как крепостных.
В качестве наемных работников трудились иностранные мастера. Чаще всего это были горнорудные, металлургические предприятия, судоверфи.Товары повседневного спроса производили купеческие мануфактуры, где применялась разная рабочая сила.Все вотчинные или помещичьи предприятия обеспечивались силами крепостных.