Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.
Османский султан, хотел выйти из русско-турецкой войны 1768 вообще без потерь и не соглашался признать не только присоединения Крыма к России, но даже и его независимости. Мирные переговоры Турции и Россией в Фокшанах (июль‑август 1772) и Бухаресте (конец 1772 – начало 1773) окончились безрезультатно, и Екатерина II повелела Румянцеву вторгнуться с армией за Дунай. В 1773 Румянцев совершил два похода за эту реку, а весной 1774 – третий. Из-за малочисленности своей армии (часть русских сил пришлось в это время увести с турецкого фронта на борьбу противПугачёва) Румянцев в 1773 не достиг ничего выдающегося. Но в 1774 А. В. Суворов с 8‑тысячным корпусом наголову разбил 40 тысяч турок при Козлудже. Этим он навёл на врага такой ужас, что когда русские направились к сильной крепости Шумле, турки в панике бросились бежать оттуда.
Султан тогда поспешил возобновить мирные переговоры и подписал окончивший русско-турецкую войну 1768-1774.
Франции; возврат Эльзаса и Лотарингии, стремилась к сохранению своих колоний в Северной Африке
Россия: опасалась строительства ж/д Берлин-Багдад, боялась проникновения германизма на Балканы