Древнейший Рим
Объясните значение слов
Весталка — жрица богини Весты в Древнем Риме, пользовавшаяся большим уважением и почётом.
Ликтор — особый вид государственного служащего Древнего Рима. Первоначально ликторы были исполнителями распоряжений магистратов. Впоследствии осуществляли только парадные и охранные функции при правителях, заключавшиеся в сопровождении высших магистратов и наблюдении, чтобы тем оказывали надлежащие почести. Были вооружены фасциями (пучки вязовых или берёзовых прутьев, перетянутые красным шнуром или связанные ремнями). Вне пределов города в фасции закреплялся топор или секира, символизировавшие право магистрата казнить и миловать подданных (внутри городов высшей инстанцией для смертных приговоров был народ).
Сенат — один из высших государственных органов власти в Древнем Риме. Создан из совета старейшин патрицианских родов в начале царского периода первым царём Рима — Ромулом — первоначально в его состав входило 100 человек.
Проверьте себя
1. Кому принадлежат имена Нумитор, Амулий, Рея Сильвия, Ромул, Рем? Что известно о них из легенды об основании Рима?
Нумитор — царь латинского города Альба-Лонга. Был свержен собственным младшим братом.
Амулий — младший брат Нумитора, захвативший власть. Он насильно сделал дочь сверженного царя Нумитора Рею Сильвию весталкой — жрицей богини огня и домашнего очага Весты.
Рея Сильвия — дочь Нумитора, по преданию родившая близнецов Ромула и Рема. Она утверждала, что отцом мальчиков был сам бог войны Марс.
Ромул и Рем — легендарные основатели Рима. После рождения по велению Амулия их должны были утопить, но чудом корзинка с малышами не утонула, попав на мелководье и зацепившись за ветку. По преданию, Ромул и Рем были вскормлены волчицей, найдены и воспитаны пастухом Фаустулом. Повзрослев, Ромул и Рем вернули власть над родным городом своему деду, царю Нумитору, а сами решили основать новую общину. Не договорившись о месте для города и о разделе власти, братья рассорились. В результате Ромул убил Рема. После этого Ромул основал город, названный в его честь Римом, и стал первым его царём.
2. Как называют жриц богини Весты? Какие у них были обязанности? Что им строжайше запрещалось? Как к ним относились римляне?
Жриц богини Весты называли весталками. В обязанности весталок входило поддержание священного огня в храме Весты, соблюдение чистоты храма, совершение жертвоприношений Весте и пенатам (богам-покровителям), охрана палладиума (священной статуи-оберега, изображавшего Афину-Палладу) и других святынь. Срок службы весталок составлял 30 лет. В течение этого времени весталки обязаны были вести целомудренный образ жизни, а также им запрещалось выходить замуж и иметь детей. Нарушение этого правила строго каралось. Считалось, что Рим не может брать на себя такой грех, как казнь весталки, поэтому их наказывали погребением заживо с небольшим запасом пищи, что формально не являлось смертной казнью. Весталки были очень уважаемы и богаты, обладали уникальным для римской женщины социальным статусом, они не подчинялись никому, кроме верховного понтифика, имели и самостоятельно распоряжались богатствами и земельными угодьями. Они были неприкосновенны, поэтому многие римляне даже отдавали им на сохранение важные документы и ценности.
3. Какое управление было в древнейшем Риме?
В управлении древним Римом принимали участие только патриции — потомки знатных жителей древнего Рима, так называемая коренная знать, по аналогии с гражданами Афин. Все переселенцы из захваченных Римом италийских городов назывались плебеями и не имели права принимать участие в управлении городом. Старейшины знатных родов патрициев заседали в совете, который назывался сенат. Высшая власть принадлежала Народному собранию, состоявшему из мужчин-патрициев. Это собрание объявляло войну, заключало мир и выбирало царя, правившего пожизненно.
4. Как звали первого и последнего из царей Рима?
Первым царем Рима по преданию был Ромул, последним же стал Луций Тарквиний. Он не был избран собранием, а захватил власть, убив своего предшественника и казнив или выселив из города многих знатных патрициев. Разгневанные римляне восстали и свергли Тарквиния. С тех пор в Риме было решено не выбирать царей.
Поработайте с картой (см. с. 213).
1. Определите, какие племена и народности населяли Древнюю Италию.
Древнюю Италию населяли такие племена, как этруски, латины, умбры, самниты и сабины (оски), апулы (тоже относятся к оскам), мессапы и др. На севере Апеннинского полуострова обитали венеты, галлы, лигуры. По всему юго-западному побережью Италии обосновались жители греческих колоний.
Пе́рвісне мисте́цтво — мистецтво, що склалося в умовах первісного суспільства в процесі трудової діяльності людини. Виникло близько 30 тис. років тому, за доби пізнього палеоліту.
Фігурка «венери»
Первісне мистецтво представлене, насамперед, розписами, рельєфними зображеннями на стінах печер і відкритих скелях. Зображували на них переважно тварин, на яких полювали. Часто малюнки гравірували на кістці мамонта або камені. Згодом виникла кругла скульптура — жіночі статуетки (т. з. венери), фігурки тварин тощо. Розквітло також декоративно-ужиткове мистецтво, широко відоме з розписів керамічного посуду.
В Україні первісне мистецтво представлене визначними пам'ятками різних етапів його розвитку: пізній палеоліт — знахідками з Мізинської стоянки; неоліт та енеоліт розписами з Кам'яної могили, мистецтво землеробсько-скотарських племен 3-2 тис р. до н. е. — розписною керамікою та дрібною пластикою трипільської культури, мистецтво доби міді та бронзи — пам'ятками з Усатівських поселень та курганів.
Объяснение:
Вступивши на імператорський престол Юстиніан І одразу ж започаткував загальну програму відродження величі Нового Риму. Цій ідеї була підпорядкована вся політика імператора. Саме тому проводились адміністративні, релігійні, військові, податкові реформи, а також кодифікація права. Оточений виключно місцевими найталановитішими радниками Юстиніан І майже не відчував іноземного впливу, він повністю опирався на ідею єдиної та непохитної візантійської держави.
Для початку слід було вирішити перське питання, щоб уладнати конфлікт на східних кордонах імперії. Давня ворожнеча між персами та греками вилилась в 527 році у війну за контроль над кавказьким регіоном. Спочатку візантійський полководець Велізарій здобув перемогу над персами в Месопотамії 530 року, але вже через рік зазнав поразки в Сирії. В результаті зі вступом нового царя на трон, Хосрова І, Юстиніан І 531 року владнав ситуацію на Сході: підписав “Вічний мир” 532 року між Візантією та Персією, за умовами якого візантійський імператор виплачував Персії 4000 фунтів золота на утримання кавказьких фортець, а також відмовлявся від контролю над Іберією.
Здійснення грандіозного плану відновлення меж Римської імперії на Заході Юстиніан почав з завоювання королівства вандалів в Північній Африці (Лівії). Цьому сприяли міжнародна обстановка і внутрішнє становище в вандальському королівстві.
Здійсненню його планів сприяла і відсутність єдності серед німецьких королівств. До 30-х років VI ст. вандали порвали з остготами, остготи постійно ворогували з франками, франки — з вестготами. Візантійська дипломатія всіляко розпалювала ці конфлікти. З усіх варварських королівств Вандальське, мабуть, найбільше було ослаблено внутрішніми розбратами. За сто років панування в Північній Африці вандали і алани втратили свою колишню войовничість. Вандальський флот, який колись наводив жах на всі країни Середземномор'я, прийшов до свого занепаду.
У 530 р. слабкий Гільдеріх, король вандалів, який шукав близькості з Візантією, був скинутий із престолу антиримськими колами вандальської знаті. Трон зайняв його родич Гелімер, який також походив з королівського роду Гейзеріха. Висунутий на престол військової партією і користуючись підтримкою армії, Гелімер рішуче розправився зі своїм попередником. Гільдеріх і всі його родичі були схоплені і кинуті до в'язниці. Це стало видимою причиною підготовки Візантії до війни. Юстиніан І зажадав у Гелімера негайно звільнити Гільдеріха. Придушивши в 532 р повстання Ніка, імператор задумав широкою завойовницькою політикою відвернути увагу своїх підданих від важкого становища всередині країни. Блиском завоювань він сподівався відновити свій престиж і заслужити славу великого полководця.
Наступним етапом у зовнішній політиці Юстиніана І став Захід, в першу чергу ж остготи. Остготський король Теодат вбив Амаласунту, дочку Теодориха Великого, що фактично стало причиною для початку війни. Велізарій, полководець Юстиніана І, котрий, до речі, ніколи сам особисто не брав участі у військових кампаніях, провів ряд успішних походів — поступово було окуповано Далмацію, Сицилію, Неаполь, Рим, Піцен, Мілан, останньою впала Равенна 540 року, а Італія була названа римською провінцією. Проте до 551 готський король Тотіла відвоював значні території, залишивши Візантії лише декілька плацдармів на узбережжі Італії, проте цього виявилось достатньо, щоб молодий талановитий полководець-євнух Нарсес розбив готів у фінальній битві біля підніжжя гори Везувій (533 року), відновивши візантійський вплив у регіоні та знищивши остготське королівство. Також Юстиніан І приєднав західне узбережжя Іспанії та південні береги Галлії. Проте головні інтереси імператора все-таки були на Сході, у Фракії та Малій Азії.
Активна зовнішня політика на Заході зумовила послаблення позицій на східних кордонах Візантії, що зумовило початок нової війни з Персією в 540 році. Бої велися від Колхіди на узбережжі Чорного моря до Месопотамії та Ассирії. Одразу ж персам вдалось розграбувати Антіохію та ряд інших міст, проте грекам вдалось відкупитись. 545 року Юстиніану І довелось виплатити 2000 фунтів золота за мир, але ця подія не торкнулась Колхіди, де бойові дії продовжувались до 562 року. Врешті-решт, питання було врегульоване шляхом виплати Юстиніаном І 30 000 aurei (золотих монет) щорічно, а Персія зобов'язувалась захищати Кавказ і дати християнам спокій.
Правління Юстиніана І ознаменувалось активною дипломатією, котра була направлена на створення союзів з одними державами чи то племенами проти інших. Це допомагало підтримувати необхідний баланс сил на кордонах імперії, а також сприяло проведенню успішних воєнних кампаній. Проте подібні дії мали й негативні наслідки для Візантії: чимраз більші виплати союзним племенам лягли важким тягарем на державну казну.