Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії
1. Одной из черт Нового времени стало усиление интереса человека к
окружающему миру.
2. В эпоху Средневековья европейская наука не принимала за истину
мысли великих учёных древности.
3. Н. Коперник сделал вывод о том, что Земля вращается вокруг
Солнца и своей оси.
4. Галилео Галилей доказал, что Вселенная не имеет края, она
безмерна и бесконечна.
5. За отступление от взглядов церкви Галилео Галилей был сожжён на
костре.
6. Джордано Бруно построил первый телескоп, позволяющий видеть
небесные тела.
7. Открытие закона всемирного тяготения принадлежит Исааку
Ньютону.
8. Рене Декарту принадлежат слова: «Самое лучшее из всех
доказательств есть опыт».
9. Рене Декарт считал, что источником достоверных знаний является
Объяснение:
Томас Мор (1478-1535). Политик и первый министр короля Англии. В начале 16 века написал и опубликовал «Золотую книгу, столь же полезную, как и приятную, о наилучшем устройстве государства и о новом острове Утопия». Томас Мор (1478-1535). Политик и первый министр короля Англии. В начале 16 века написал и опубликовал «Золотую книгу, столь же полезную, как и приятную, о наилучшем устройстве государства и о новом острове Утопия».
Франсуа Рабле (1494-1553). Писатель. Наиболее известное произведение – роман «Гаргантюа и Пантагрюэль».
или
ВЕЛИКИЕ ПИСАТЕЛИ- ГУМАНИСТЫ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫМногие писатели-гуманисты резко осуждали феодальные порядки и обосновывали в своих трудах возможность существования нового, справедливого общества.
Английский писатель Томас Мор (1478-1535) получил прекрасное образование, хорошо знал древние языки. Будучи юристом, он часто защищал бедняков. В 1516 г. им была издана "Золотая книга о наилучшем устройстве государства и о новом острове Утопия". Мор описал придуманную им страну на далеком острове Утопия (в переводе с греч. - "нигде", "несуществующее место"), В Утопии имеются прекрасные города и цветущие поля. Там нет эксплуатации одних людей другими, нет богатых и бедных, все жители острова обязаны трудиться и получают жизненные блага в строгом соответствии со своими потребностями.
Мор явился основоположником нового жанра литературы - утопического романа, повествования о лучшем, более справедливом устройстве человеческого общества.
Французский писатель-сатирик Франсуа Рабле написал книгу "Гаргантюа и Пантагрюэль", которая до сих -пор привлекает внимание читателей. В книге высмеиваются законы феодального государства, обличается католическая церковь.
С театром была связана вся жизнь великого писателя Вильяма Шекспира! (1564-1616). Он был актером, а затем одним из владельцев театра "Глобус" в Лондоне. Шекспир написал 37 пьес: трагедий, комедий, исторических драм. Глубокое проникновение в психологию человека обеспечило произведениям Шекспира долгую жизнь: его пьесы до сих пор ставятся в театрах и служат основой для многочисленных кинофильмов.
Свой бессмертный роман "Дон Кихот" великий испанский писатель Мигель Сервантес (1547-1616) создал сидя в тюрьме по ложному обвинению. В этом романе с замечательной силой и остротой передана нравственная трагедия человека, оказавшегося на стыке эпох, при переходе от средних веков к новому времени.
В произведениях писателей-гуманистов, наряду с критикой отживавшего свой век феодального уклада, отразился интерес к личности человека, к самым тонким проявлениям его душевной жизни. Произведения Шекспира, Сервантеса и других авторов стали основой для творчества писателей нового времени.