Одразу після війни за австрійську спадщину Марія Терезія взялася за справу проведення реформ, покликаних перетворити роз’єднану державу, що знаходилася в стані фінансової кризи в єдиний організм, здатний функціонувати за нових економічних умов при становленні капіталістичних відносин. Реформаторська діяльність охопила практично всі сторони державного життя. Вимушена одразу при вступі на престол вести війну за австрійську спадщину, імператриця стала перед необхідністю проведення військової реформи, яку й було проведено в першу чергу. Паралельно втілювалися зміни в сфері адміністративного управління та фінансів. Законом про загальний податок на прибуток було покладено кінець привілеям дворянства та духовенства й збільшено надходження до державної скарбниці. Адміністративна реформа була спрямована на зміцнення абсолютизму в Австрійській монархії та ліквідацію залишків станової системи.
Певних змін зазнав і стиль правління в державі. Було значною мірою спрощено придворний етикет.
Для Марії Терезії авторитет династії та міцність держави були на першому місці. В Марії Терезії та Франца Стефана Лотарингського було 16 дітей, яких одружували з представниками інших європейських правлячих династій, завдяки чому зміцнювався авторитет Австрії на міжнародній арені.
Їх сини Йосиф ІІ та Леопольд виховувались в дусі ідей Просвітництва, прониклись ідеями раціоналізму й усвідомлювали необхідність служіння державі та працювати для загального блага своїх підданих.
Йосиф ІІ (1741-1790 рр.), який був співправителем Марії, а з 1780 р. самостійно правив країною продовжив реформи матері. Він прагнув перетворити Австрію в організовану, міцну державу, причому імператор розумів необхідність усунення ключових суперечностей, які існували в суспільстві. Саме тому було ліквідовано особисту залежність селян, прийнято едикт про віротерпимість, здійснювалися реформи в сфері права, соціальної політики та охорони здоров’я. Проте прагнення імператора до жорсткої централізації та безкомпромісність призвели до наростання спротиву політиці Йосифа ІІ з боку різних соціальних та національних сил. Леопольд (1790-1792 рр.), який прийшов до влади після смерті Йосифа ІІ в досить неспокійний час змушений був відмінити ряд постанов свого брата й піти на певні поступки в першу чергу в національному питанні. Він коронувався угорською короною св. Стефана, санкціонував деякі угорські закони, посилив станове представництво земель.
Реформи, проведені в австрійській монархії в 2 пол. XVIII ст. відомі як політика «освіченого абсолютизму». Основна їх мета полягала в зміцненні позицій правлячих кіл. Перетворення в сфері адміністративно-державного управління доповнювалися реформуванням в соціальній та культурній сферах, армії, унормуванням церковних відносин, закриттям монастирів, які не займалися освітньою, лікарською чи благодійною діяльністю. Особливо вагому роль у дальшому розвитку суспільства відіграла відміна особистої залежності селян (1781 р.) та урівноправлення церковних конфесій (1782 р.)
Незважаючи на численні недоліки, реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ дали значний поштовх для розвитку держави в порівнянні з 40-ми рр. та сприяли її становленню в умовах стрімкого розвитку капіталістичних відносин.
Объяснение:
Для України, як і всіх держав Центральної та Східної Європи, важливим геополітичним чинником є загальноєвропейський процес, входження до європейського і світового загалу на засадах цінностей західної демократії. Цьому підпорядковані зовнішньополітичні пріоритети, налагодження принципово нових дво- та багатосторонніх відносин, а також відповідна внутрішня трансформація. Стрижнем цього процесу є положення Підсумкового акта про відсутність територіальних претензій один до одного всіх учасників Організації безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), про непорушність кордонів, Що склалися історично. На відміну від деяких інших країн, Україна не висуває територіальних претензій до своїх сусідів.
Объяснение:
