Виникло близько 1199 року в результаті захоплення Галича Володимиро-волинським князем Романом Мстиславичем, який об'єднав під своєю владою Володимиро-Волинське князівство і Галицьке князівство. Столицями Галицько-Волинського князівства в різний час були Галич, Холм (нині Хелм), Львів. Територія Галицько-Волинського князівства на південь від річки Західний Буг і його приток, досягала течії річок Вепра, Віслока, Сан І Стрий на Заході і південному заході, обмежувалася верхів'ями Пруту і середньою течією Дністра на півдні і річки Случ на сході. Князівство мало кордони на заході з Польщею та Угорщиною, на півночі - з Великим князівством Литовським (ВКЛ), на сході - з Київським князівством, на півдні - з Диким полем (степом).
Після смерті Романа Мстиславича (1205 рік) Галицько-Волинське князівство розпалося. Малолітні сини Романа-Данило Романович і Василько Романович - були вигнані з Галича. Галицько-Волинське князівство відновлено князем Данилом Романовичем у 1238 році. Він переніс столицю Галицько-Волинського князівства в нещодавно засноване ним місто Холм. Монголо-татарська навала призвела до встановлення залежності Галицько-Волинського князівства від Золотої Орди.
Після смерті Данила Романовича (1264 рік) Галицько-Волинське князівство знову перестало бути єдиним і розпалося на ряд князівств, у тому числі Галицьке і Володимиро-Волинське. На початку XIV століття Галицьке і Володимиро-Волинське князівства знову об'єдналися в Галицько-Волинське князівство під владою князя Юрія Львовича (1301-1308 роки), який зумів розширити південні межі Галицько-Волинського князівства аж до пониззя Дністра і Південного Бугу і домогтися заснування особливої Галицької митрополії (1303 рік). До початку XIV века1 в князівстві налічувалося понад 80 міст. Сини Юрія-галицький князь Лев Юрійович та Володимиро-волинський князь Андрій Юрійович (1308-1323 роки) - підтримували антивенгерський визвольний рух на Закарпатті та вели боротьбу із Золотою Ордою. Після смерті останнього правителя Галицько-Волинського князівства, Болеслава Юрія Тройденовича (1323-1340 роки), територія Галицько-Волинського князівства була розділена між Польщею та ВКЛ.
Основа економіки Галицько - Волинського князівства-орне землеробство, розвивалися також скотарство, бджільництво, полювання та рибальство. Важливу роль відігравали соляні промисли (завдяки багатим покладам солі в Прикарпатті). Центрами ремісничого виробництва були міста. Розвивалися Ковальська, ливарна і Гончарна справа, різні види будівельного ремесла і ювелірного мистецтва. Підтримувалися економічні та культурні зв'язки з Візантією, Польщею, Чехією, Священною Римською імперією та ін. Джерела свідчать про високий рівень грамотності міського населення, наявність церковних шкіл. Ймовірно, в Галицько-Волинському князівстві створена найдавніша Східно-слов'янська редакція Нового Завіту (Галицьке Євангеліє, 1144 рік). Велося власне літописання (Галицько-Волинський літопис, XIII століття), склалася особлива Художня - Галицько-Волинська школа.
Гунны внесли в жизнь племен и народов Казахстана и Евразии невиданные ранее перемены. Продвижение гуннов на Запад привело в движение все другие племена и народы. Это невиданное в истории движение разноязыких племен и народов получило название Великого переселения народов.
В 445 году к власти у гуннов пришел Аттила. При нем государство гуннов достигло своего могущества. Он объединил разрозненные племена гуннов в Румынии и Венгрии.
Гунны овладели бескрайними объединив под своей властью множество племен и народов, превратив завоеванные земли в могущественное государство. Победные походы Аттилы обессмертили его имя его на весь мир .
Во время правления Аттилы у гуннов сложился воено демократический строй. В 451 году на территории современной Франции в Галлии произошла Каталаунская битва. Историки называют это сражение «битвой народов». По сведениям европейских ученых, против Аттилы стояли наемные войска сарматов и аланов, римляне и франки. На стороне Аттилы воевали остготы, гепиды. Потерявшие тысячи людей, оба противника не ре шились продолжать битву на следующий день.
Гуннские воины.
В 453 году Аттила неожиданно умер. После его смерти гуннские родовые союзы распались.
Рассказы и легенды о храбрости и смелости Аттилы, о его уме, решительности и целеустремленности к достижению намеченного передавались из страны в страну еще при его жизни. Один из римских летописцев Прииск написал бесценный для истории труд, рассказав всему человечеству о великом гунне. Прииск как переводчик римского посольства приезжал в государство Аттилы и составил записи об увиденном у гуннов.
Объяснение:
Вроде как-то так
