Успішне функціонування Православної Церкви в Речі Посполитій значною мірою залежало від особи, яка керувала цією Церквою. У 1633 —1б47 роках такою особою був митрополит Петро Могила — людина амбітна і до того ж талановита, роки понтифікату, якого майже повністю збігалися з роками правління Владислава IV.
Актуальність дослідження. Петро Могила — один із найвідоміших церковних, культурних і громадських діячів України, велич якого справедливо позначена в історії терміном «могилянська доба». Він — видатний богослов, просвітник, гуманіст, реформатор, фундатор національно-культурного відродження України.
Життя київського митрополита Петра Могили для багатьох людей ще й сьогодні є неабиякою загадкою. Складною і суперечливою була доля цього визначного церковного та культурного діяча, що полишив неабиякий слід в історії та культурі Украіни. Про Могилу написано багато праць і в Україні і за кордоном. Його діяльність, як правило, аналізується в трьох аспектах: громадсько- політичному, культурному та релігійному.
Час, у який жив і діяв Петро Могила, був часом крутого історичного повороту в долі українського народу, зв’язанного з національно-визвольним рухом і підготовкою культурно-історичних умов для соціальних та просвітницьких реформ. Він був громадянином у широкому розумінні цього слова. Незважаючи на свою високу церковну посаду (митрополит), Петро Могила не замикався у мурах монастиря, а розумів церкву, як один із засобів політичної й ідеологічної боротьби. З одного боку, як представник легального табору, своєю діяльністю він давав простір для розвитку національно-визвольного руху в Україні, а з другого – використовував усі свої легальні можливості і зв’язки з Річчю Посполитою для поліпшення долі українського народу. Це була складна діпломатична гра, багато кому незрозуміла, можливо, й зараз.
З іменем Петра Могили пов’язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії, яка не просто копіювала
Крестовые походы принесли немало бедствий народам ближнего востока, сопровждаясь уничтожением материальных и культурных ценностей.Они (особенно Четвертый крестовый поход) подорвали силы Византийской империи, тем самым приблизив ее окончательное падение в 1453.Они позволили на определенный период ослабить демографическую, социальную и политическую напряженность в Западной Европе. Это укреплению королевской власти и созданию национальных централизованных государств во Франции и Англии. Крестовые походы привели к временному усилению католической церкви: она существенно укрепила свое финансовое положение, расширила сферу своего влияния, создала новые военно-религиозные институты – ордена, сыгравшие важную роль в последующей европейской истории.
Крестовые походы принесли немало бедствий народам ближнего востока, сопровждаясь уничтожением материальных и культурных ценностей.Они (особенно Четвертый крестовый поход) подорвали силы Византийской империи, тем самым приблизив ее окончательное падение в 1453.Они позволили на определенный период ослабить демографическую, социальную и политическую напряженность в Западной Европе. Это укреплению королевской власти и созданию национальных централизованных государств во Франции и Англии. Крестовые походы привели к временному усилению католической церкви: она существенно укрепила свое финансовое положение, расширила сферу своего влияния, создала новые военно-религиозные институты – ордена, сыгравшие важную роль в последующей европейской истории.
Вступ
Успішне функціонування Православної Церкви в Речі Посполитій значною мірою залежало від особи, яка керувала цією Церквою. У 1633 —1б47 роках такою особою був митрополит Петро Могила — людина амбітна і до того ж талановита, роки понтифікату, якого майже повністю збігалися з роками правління Владислава IV.
Актуальність дослідження. Петро Могила — один із найвідоміших церковних, культурних і громадських діячів України, велич якого справедливо позначена в історії терміном «могилянська доба». Він — видатний богослов, просвітник, гуманіст, реформатор, фундатор національно-культурного відродження України.
Життя київського митрополита Петра Могили для багатьох людей ще й сьогодні є неабиякою загадкою. Складною і суперечливою була доля цього визначного церковного та культурного діяча, що полишив неабиякий слід в історії та культурі Украіни. Про Могилу написано багато праць і в Україні і за кордоном. Його діяльність, як правило, аналізується в трьох аспектах: громадсько- політичному, культурному та релігійному.
Час, у який жив і діяв Петро Могила, був часом крутого історичного повороту в долі українського народу, зв’язанного з національно-визвольним рухом і підготовкою культурно-історичних умов для соціальних та просвітницьких реформ. Він був громадянином у широкому розумінні цього слова. Незважаючи на свою високу церковну посаду (митрополит), Петро Могила не замикався у мурах монастиря, а розумів церкву, як один із засобів політичної й ідеологічної боротьби. З одного боку, як представник легального табору, своєю діяльністю він давав простір для розвитку національно-визвольного руху в Україні, а з другого – використовував усі свої легальні можливості і зв’язки з Річчю Посполитою для поліпшення долі українського народу. Це була складна діпломатична гра, багато кому незрозуміла, можливо, й зараз.
З іменем Петра Могили пов’язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії, яка не просто копіювала