Моско́вське князі́вство, згодом відоме як Вели́ке князі́вство Моско́вське (рос. Великое княжество Московское), також відоме під історичною назвою Московія[2][3] (лат. Moscovia) — спочатку удільне князівство у складі Володимиро-Суздальського князівства, потім під безпосередньою владою Золотої Орди[4] до 1480 року. Назва Велике вперше з'явилась у 1363, остаточно закріпилась з 1432 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом розширило свої володіння на всю північну частину європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді північно-східних руських князівств
Пирр (лат. Pyrrhus от др.-греч. Πύρρος «рыжий, огненный»: предположительно за цвет волос; 319—272 до н. э.) из рода Пирридов — царь Эпира (307—302 и 296—272 до н. э.) и Македонии (288—285 и 273—272 до н. э.), эпирский полководец, один из сильнейших противников Рима. Согласно Титу Ливию, Ганнибал считал Пирра вторым из величайших полководцев после Александра Македонского. По Плутарху, Ганнибал среди всех полководцев считал самым выдающимся Пирра, Сципионуотводил второе место, а на третье ставил себя самого