є непоодинокою фігурою на тлі української філософської традиції часів Відродження. Його вважають не лише філософом, а людиною, яка водночас серйозно займалася науковими дослідженнями, зокрема в таких галузях, як астрономія та астрологія.
Юрій Котермак (Дрогобич – псевдонім від місця його народження) народився у 1450 році в місті Дрогобич, в родині солевара. Свою першу освіту він отримав при церкві святого Юрія. Здобув прекрасні знання з церковних предметів, а також латинської мови. В результаті раптової смерті свого батька, змушений був вести його справи у торгівлі в Львові, в заможного пана Айнольфа. З 1468-1469 рр. – навчається у місті Кракові, в Ягелонському університеті.
Там отримує ступінь бакалавра (1470 р.), а пізніше – магістра (у 1473р.). на цьому молодий Котермак не бажає зупинятися. І у 1478 році він поступає до Болонського університету, в якому успішно захищає докторську дисертацію. Свою діяльність він намагається поєднувати із викладанням лекцій з астрономії та додатковим вивченням медицини і вільних мистецтв.
В Болонському університеті з 1478 по 1482 рр. – викладав лекції з астрономії, в цьому ж році одноголосно був вибраний на посаду ректора університету. За наказом папи Сикста IV працював над прогностіконом на наступний рік. Для такої місії необхідно було дуже чітко орієнтуватися в астрології. Все ж таки зі значними зусиллями, мислитель видає книгу і називає її «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Працю було видано в місті Рим у 1483 році. Дана робота була підписана його рукою, з вказівкою на те, що авторство належить Юрію Дрогобичу з Русі.
Окрім астрологічних досліджень, книга містила в собі деякі матеріали з астрономії, географії і матереології, простежувалася спроба визначення географічну відстань між містами Вільнюс, Дрогобич і Львів. Дуже часто у своїх дослідженнях, Дрогобич зазначав про те, що багато небезпек загрожує населенню християнських країн, у зв’язку з їхнім пригніченим станом і впливу на них князів та панів.
Філософ стверджує, що людський інтелект може пізнати закономірності матеріального і зичного світу. Але він і гадки не мав, що католицька церква може скористатися його науковими здобутками. Папа Сикст IV використав його наукові досягнення з іншою метою – введення інквізиції і Ради у законний б. Сикст IV не спинявся на досягнутих результатах своєї діяльності, ним було введено сувору цензуру усіх книг, які видавалися у друкарнях.
Усвідомивши свою помилку, Дрогобич вирішив ніколи не займатися передбаченням, йому слід було це приховати або ж зашифрувати. Шокований і вражений тим, що папа Сикст IV використовував його дослідження не заради благородної мети. Зрозумівши, що це є неправильно, філософ назавжди відмовився від передбачень для людей.
Науковець повертається до Галіції, а свою роботу продовжує в Краківському університеті. Доля його звела з відомим польським астрономом Миколаєм Коперником, з яким він разом навчався в університеті. У місті Кракові за свої здібності в медицині отримує титул лікаря при королівському дворі. Краків стає для нього культурно-освітнім осередком де книгодрукування займало провідне місце в житті провінції. В одній із краківських друкарень, Юрій Дрогобич зустрічається і займається книговидавничою працею разом з Шпальтом Фіолем.
Завдяки підтримці Фіоля видається дуже багато книг Дрогобича, де першою з них виявився «Часослов», який вперше був надрукований на західноруській мові. Для Кракова це було щось надзвичайне, невідоме. А тому, дивлячись на праці Юрія Дрогобича можна з впевненістю сказати, що він був досить високоосвіченою людиною, усвідомленою як в античній так і середньовічній літературі.
Прикладом, або ж інакше кажучи, зразком його творчої діяльності слугують астрологічні трактати «Udicium prohnostikon» (Про оцінку сонячного і місячного затемнень), а також прогноз на березень-грудень 1478 року, який зберігається у Баварській бібліотеці міста Мюнхен.
Філософ Юрій Дрогобич помирає у 1494 році. Його тіло було поховано в Кракові. Проте твори цього генія ренесансної епохи є справжнім здобутком культури, його філософія вражає своєю доступністю, виваженістю. Саме тому у сучасній українській філософії поряд з постатями інших філософів, Юрій Дрогобич займає провідне місце. Дрогобич для свого часу був інтелектуальною, інтелігентною, ерудованою людиною. Його світосприйняття набагато відрізнялося від сучасного.
Тому що сучасний світ не є чимось ідеальним, а швидше спотвореним, таким в якому мораль, поведінка людини, етика здебільшого залишаються негативною реальністю.
Объяснение:
Основные направления деятельности во внешней политике:
1. Действия по защите интересов России в Иране, Туркмении и на Балканах
2. Сближение России с Францией. Оформление русско-французского военно-политического союза (1893)
Итоги внешней политики:
1. Проведение Россией миротворческой политики (Император Александр III – «царь-миротворец»). Усиление авторитета России в решении европейских дел.
2. Ухудшение традиционно доверительных отношений между Россией и Германией и начало переориентации внешней политики страны на англо-саксонские державы Европы.
По Максу Веберу для Ленина характерен третий тип – харизматическое лидерство. По моему мнению он является самым ярким представителем этого типа. Он наделен экстраорденарными, то есть исключительными качествами и достоинствами. Прежде всего Ленин важен как человек действия, Как лидер правительства он был хитрым и высокопрагматичным. К такому лидеру не бывает равнодушного отношения: его либо любят, либо ненавидят. Хороший тактик, авантюрист и оратор, умел выгодно распорядиться находящимися в его распоряжении военными силами, осмотрительный человек, сообразующийся с обстоятельствами и обладающий искусством управлять ими согласно своим целям