Инициатором того,что появилось государство Казахстан,стало массовые переселение людей русскими. В 1801 крестьян держали в условиях крепостного права,это означает,что их заставляли работать. После того как ситуация смягчилась,появилось другая проблема. Им не выдавалась земля. Максимум у низ был не большой участок где были маленькие водоемы. Крестьяне конечно же не довольны,и Россия придумывает переселить их на территорию Казахстана и Сибири,чтобы предотвратить бунт. Им было выгодно переселять крестьян на эти земли,потому что тем самым Российская Империя закрепляла свои позиции и свою власть. Так же они приручали крестьян к земледелию,так как это давал бы им контроль для управдения за данными крестьянами. А также чтобы ещё больше укрепится, империя стало разрешать на данных территориях в основном христианство,чтобы данные крестьяне были ближе к ним по духу....
Наступним актом обмеження влади гетьмана стало створення у 1722 р. Малоросійської колегії з 6 офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим. Це аргументували тим, що в Україні не порядки в судах, у збиранні податків, хабарництво. Фактично це означало, що Малоросійська колегія стає вищим контролюючим органом Гетьманщини. На посади полковників почали призначати не українців. Після смерті у 1722 р. Скоропадського імператор не дозволив обирати нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок , який разом зі старшиною звернувся до царя з проханням ліквідувати Малоросійську колегію, дозволити обрати нового гетьмана. Але цар відповів, що від Богдана Хмельницького до Скоропадського «все гетманы явились изменниками», і не дозволив цього. Полуботка заарештували і він помер у в'язниці в Петербурзі у 1724 р.
Згодом помер Петро І, а його внук Петро II дозволив обрати гетьмана. На цю посаду обрали авторитетного 73-річного Данила Апостола, який походив із сім'ї полковника і сам у 28 років став полковником, обіймаючи цю посаду 45 років. Д. Апостол звернувся до царя з проханням відновити автономію України, як за Б. Хмельницького. Йому відповіли «Решительными пунктами» 1728 p., зміст яких свідчив, що йдеться не про дві договірні сторони, а про указ царя щодо порядків на Гетьманщині.
