Скориставшись розпадом Австро-Угорщини і крахом Російської імперії, Румунія ще в 1918 р. окупувала частину українських земель. До складу Румунії увійшли Північна Буковина, Ізмаїл, Акерманський і Хотинський повіти Бесарабії. Всього на румунській території опинилося близько 800 тис. українців, що складали до 5 % населення країни.
Політика румунського уряду відносно українців мала явно дискримінаційний характер. Тут взагалі не визнавалася українська національність, а самі українці офіційно трактувалися як "румуни за походженням, що забули свою рідну мову".
У 1924 р. на придунайських землях Бесарабії спалахнуло анти-румунське повстання. Озброєний виступ організували місцеві комуністи, а його центром стало місто Татарбунари. Румунська влада кинула на придушення повстання регулярні війська з артилерією. У ході боїв загинули більше 3 тис. повстанців, багато хто був заарештований і кинутий до в'язниці. Ціною значних зусиль румунського уряду це повстання було придушене.
Объяснение:
7 ноября 1917 г. (25 октября по старому стилю, откуда и название) в Петрограде произошел государственный переворот. Временное правительство было свергнуто участниками (преимущественно большевиками и левыми эсерами) под управлением Ленина, Троцкого и Свердлова. Дальнейшие события – Гражданская война, установление власти Советов и др. – полностью перевернули историю России и стали самым крупным историческим событием ХХ в., так как оказали влияние на ход всей мировой истории.