Объяснение:
Нова польська конституція (1921 р.) ґрунтувалася на принципі унітарності польської держави, з єдиною законодавчою і виконавчою владою, без забезпечення національним меншинам будь-яких автономних прав. Не виконала Польща також узятих на себе міжнародних зобов’язань шанувати національні і віросповідні права національних меншин. На кінець 1922 р. поляки в Східній Галичині розподілили між собою майже 200 тис. га землі, на Волині – 112 тис., на Поліссі – 113 тис. га.
Наприкінці вересня – на початку жовтня 1921 р. на всій території Польщі проведений перепис населення. Фальсифікованими наслідками перепису уряд сподівався обґрунтувати польський характер Галичини, Холмщини і Волині а фактом участі місцевого населення у переписі продемонструвати світу визнання населенням Західної України її влади. Незважаючи на репресії, чимало галицьких українців бойкотували перепис, який перетворився в антиокупаційний плебісцит.
5 і 12 листопада 1922 р. відбулися вибори до сейму і сенату. За задумом польського уряду вибори мали стати одним з важливих заходів анексіоністської політики, а також засвідчити перед світовою громадськістю польську суверенність над цією територією і прояснити позицію Антанти. Еміграційні уряди УНР та ЗУНР і Міжпартійна рада виступили проти участі українського населення Східної Галичини у виборах. Керівництво всіх українських партій і Міжпартійна рада прийняли рішення про бойкот виборів у краї. В Комуністичній партії Східної Галичини (КПСГ) думки щодо виборів розділилися: опозиційна частина партії (васильківці) бойкотувала вибори, решта комуністів, згідно з постановою ЦК Комуністичної робітничої партії Польщі, оголосила про намір взяти в них участь. Для цього останні створили легальну організацію – Союз пролетаріату міст і сіл. Підтримала вибори й Українська селянська партія (хліборобів), яка користувалася матеріальною і організаційною підтримкою властей.
Перед виборами 22 жовтня польський уряд прийняв рішення про «розширення компетенції військово-польових судів». У Східну Галичину були відправлені війська, які придушували масові виступи проти виборів. У відповідь Українська Військова Організація (УВО) (нелегальна військова організація, що існувала у 1920 – на початку 1930 рр. у Західній Україні створена за ініціативою Є. Коновальця, І. Андрухіва та ін.) карала тих, хто йшов на службу до окупаційних властей або агітував за участь у виборах.
Польська адміністрація розглядала бойкот виборів як акцію, що спрямовувалася з УСРР. Це стало приводом до арешту членів КПСГ та інших політичних діячів і посилення контролю на польсько-українському кордоні. Репресивні заходи польської влади до противників виборів не вплинули на ситуацію. Спираючись на незначну групу «хліборобів», від українців до сейму обрано лише 5 депутатів на чолі з О. Ільковим. Більше 60 % населення Східної Галичини, тобто практично всі галицькі українці, участі у виборах не брали.
ответ: На протяжении многих веков Восток и Запад воспринимались как две полные противоположности, как олицетворения косности и прогресса, застоя и динамики, деспотизма и свободы. Средневековый Восток являлся для европейцев символом богатства и утонченной роскоши. Жизненный уровень там, вплоть до конца XVIII в., был значительно выше, чем на Западе, города по своей численности превосходили европейские. В Лондоне, Париже, Венеции и Флоренции - самых крупных городах Запада - в XIII в. проживало примерно по 100 тыс. человек, в то время как в Китае уже в XI в. были города с населением от полумиллиона до миллиона человек, на арабском Востоке - до 300- 400 тысяч. Вполне понятно, что соплеменники знаменитого венецианского купца Марко Поло (XIII в.), прожившего много лет в Китае, не верили его рассказам о великолепных огромных городах, между которыми проходили прямые, как стрелы, мощеные дороги, обсаженные деревьями, о постоялых дворах, где в полной готовности содержалось около четырехсот лошадей, о хлебных амбарах, куда ссыпалось зерно, чтобы в годы неурожая распределять его среди населения, о гигантских базарах, вмещающих до 50 тыс. человек. Все это настолько расходилось с тогдашней европейской действительностью, что путешественник прослыл фантазером.
В крупных городах Востока развивалось ремесло, достигшее очень высокого для средневековья уровня. Европа покупала на Востоке шелк, фарфор, оружие, пряности, но долгое время она мало что могла предложить взамен. Когда в 1793 г. в Китай прибыла официальная миссия из Англии с предложением о торговле, император гордо ответил, что его страна не нуждается в английских изделиях. И в общем, это вполне соответствовало истине.
Между тем жизнь средневекового Востока была неспокойна. Его политическая карта, особенно со времени появления исламской цивилизации, многократно перекраивалась. Распадались старые империи, и на их месте возникали новые государства. Орды кочевников разрушали древние очаги культуры, ставя под угрозу само существование цивилизации. Если Западная Европа уже к XII в. в основном освободилась от этой опасности, то на Востоке еще долгое время спустя продолжалась борьба с кочевниками.
(Сории что так дофига)
Объяснение:
Победа над ордынским войском во главе с темником Бегичем на реке Воже в 1378 году, одержанная московскими и рязанскими силами.
8 сен.1380 Кулико́вская битва
1382 нападение на Москву хана Тохтамыша
1478 Новгородская республика прекратила свое существование.
1480 Русь перестала платить дань Орде.
1485 Присоединение Тверского княжества к Московскому
1497 Первый Судебник был издан
1547 Первым официально признанным царем Всея Руси стал Иван IV Васильевич Грозный
1549 созыв первого Земского собора
1550 Судебник Царя Иоанна IV Грозного
1552 Штурм и взятие Казани Иваном Грозным. Присоединение Казанского ханства к России.
1556 Иван Грозный покоряет Астраханское ханство. Присоединение Астраханского ханства к Московии. 1558 Начало Ливонской Войны 1583 Плюсское перемирие между Россией и Швецией. Окончание Ливонской войны. 1564 отъезд Ивана Грозного сначала в Коломну, затем в Александровскую Слободу. Начало Опричнины.