Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.
У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.
Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.
Объяснение:
Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.
У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.
Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.
Объяснение:
Первобытная культура в лексиконе антропологов - любое из многочисленных обществ, характеризующихся особенностями, которые могут включать в себя отсутствие письменного языка, относительную изоляцию, небольшую численность населения, относительно простые социальные институты и технологии и в целом медленный темп социокультурных изменений. В некоторых из этих культур история и убеждения передаются через устную традицию и могут быть провинцией человека или группы, специально подготовленных для этой цели.
К основным чертам относятся:
• Очень низкий уровень развития производства (в виде собирательства и охоты, и первобытного скотоводства после того, как человек приручил животных)
• Коллективный труд
• Существует общинная собственность, которая распространяется на орудия и на средства производства
• Распределение продуктов производства носит распределительный характер
• Человек становится зависимым от окружающей среды, от природы, потому что он имеет только примитивные орудия труда (буквально такие как камень и палка, и позже – лук для охоты)
2)Признаки распада первобытного обществаРаспад первобытного общества начинается тогда, когда появляются предпосылки для Великой неолитической революции, которая произошла в хозяйстве. Данная революция спровоцировала новые социальные явления, которые как раз-таки и привели к разложению и распаду первобытного общества, на обломках которого возникли раннеклассовые государства.
Признаки распада первобытного общества заключаются в следующем:• Появляется имущественное и социальное неравенство
• Появляется родовая знать
• У производства появились излишки из-за интенсивной экономической деятельности
• Появился и усилился товарообмена
• Совершился переход от родовой общины к соседской
• Родство по материнской линии сменилось на родство по отцовской
• Появляется патриархальная семья