Сори кратко не получилось
Объяснение:
Существуют озимые и яровые формы ржи, но выращивают в основном озимую. Яровая рожь имеет ограниченное распространение в Восточной Сибири, где озимая рожь вымерзает.
Озимая рожь - зимостойкое (выдерживает морозы до -30... -35 °С), довольно засухоустойчивое растение. Опыляется перекрестно с ветра. Развивается на разных почвах, кроме заболоченных, лучшие урожаи получают на черноземах. Вегетационный период ржи составляет 120... 150дней, из которых осенний период имеет продолжительность 45... 50, а весенне-летний-75...100дней.
Возделывают рожь так же, как озимые и яровые сорта пшеницы.
Українська інтелігенція — творці інтелектуальних, духовних цінностей українського народу[1].
Сформувалася в XIX ст. на ґрунті певних соціальних традицій, що віками розвивалися на українських теренах. Виразниками цих традицій у давні часи була протоінтелігенція – духовно багаті, а в більш пізні часи ще й високоосвічені особистості. В додержавний період людської історії домінуючою формою духовного життя була релігія, а своєрідною "протоінтелігенцією" були жерці (див. Волхви). Саме від духовних осіб тих віків веде свій "родовід" давньоукраїнська протоінтелігенція. Визначальною віхою в історії її розвитку було запровадження християнства в Київській Русі (див. Хрещення Київської Русі): церква монополізувала суспільні функції збереження й відтворення культурного доробку всього суспільства, а отже й процес духовного збереження та відтворення самої протоінтелігенції (див., наприклад, Літописання), і водночас стала джерелом державотворчої ідеології. Ці обставини істотно вплинули на усвідомлення протоінтелігенцією свого призначення в суспільстві та обумовили певні зрушення в її соціальній природі. Зокрема,
по-перше, церковна протоінтелігенція формувалася за рахунок різних верств суспільства – і демократичних "низів", і феодальних "верхів", адже до стану церковнослужителів міг потрапити будь-хто з віруючих,
по-друге, церковна протоінтелігенція за своїм ставленням до держави була однорідною – вона захищала і підтримувала інтереси владної верхівки. Соціальна ієрархія та суспільний стандарт того часу жорстко регламентували діяльність протоінтелігенції. Втім, з часом у діях "протоінтелігенції" як когорти освічених людей почала проявлятися дуалістичність природи освіченості: у процесі самовідтворення вона продукувала як тих, хто обслуговував державну систему, так і опозиціонерів, духовних "дисидентів", речників численних "єресів". З часом ця дуалістичність стала родовою ознакою інтелігенції.
Польская конституция стала первым подобным документом на территории Российской империи. Она сняла на время напряженность в отношениях между властью и польским населением. Император Александр I для принятия конституции лично приехал в Варшаву в 1815 г. Он предстал перед публикой облаченным в польский мундир и перепоясанный лентой польского ордена Белого Орла. Все это привело польское дворянство в состояние восторга и вселило надежды на дальнейшее расширение независимости Царства Польского и рост его территории за счет украинских и белорусских земель бывшей Речи Посполитой.
Эти настроения очень скоро. Если поляки считали принятие конституции началом пути к полной самостоятельности, то император Александр полагал, что и так сделал для Польши слишком много. Польская конституция стала самым крупным шагом Александра I на пути реформ за все его царствование. Наряду с принятыми ранее законами для Финляндии, он рассматривал «польский эксперимент» как начало пути всей России к общей для нее конституции. Выступая в Варшаве в 1818 г. на открытии сейма, он прямо заявил слушателям: «Вы призваны дать великий пример Европе, устремляющей на вас свои взоры». Свидетелей этого выступления поразили и другие слова императора, который сказал о том, что «непрестанно помышлял» уже долгие годы о введении в России конституции.