Відповідь: Народний Рух України (НРУ, Рух) створений як політична партія 10–12 грудня 1993 р. на 1-му етапі V Всеукраїнських зборів Руху на основі однойменної громадсько-політичної організації (Народний Рух України за перебудову – до жовтня 1990 р.; Народний Рух України – з жовтня 1990 р.), що була зареєстрована Радою Міністрів УРСР 9 лютого 1990 р. Зареєстрований Міністерством юстиції України як політична партія 1 лютого 1993 р. (реєстраційний номер 391).
Перший голова партії – В.Чорновіл. Статутні органи: Всеукраїнські збори Руху (з’їзд), центральний провід, політична рада, центральна контрольно-ревізійна комісія. Місцезнаходження керівних органів – м.Київ.
Витоки організаційної праці щодо створення НРУ сягають жовтня 1988 р., коли на екологічному семінарі у Спілці письменників України письменник Ф.Бурлачка у своєму виступі вкотре висловив думку щодо створення Народного фронту України на зразок аналогічних неформальних об’єднань, які виникли у Прибалтиці та інших регіонах СРСР. Невдовзі при партійному комітеті (КПРС) Спілки письменників Ук-раїни сформувалася ініціативна група сприяння перебудові. Водночас подібна група виникла й в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР, і незабаром на партійних зборах у цьому Інституті було прийнято рішення про об’єднання обох груп та розробку документів зі створення Народного фронту України. Організаційну роботу очолили І.Драч та В.Брюховецький. Згодом була досягнута домовленість про те, що нове громадське об’єднання буде мати назву Народний Рух України (НРУ).
украї́нські січові́ стрільці́ (усс, усу́си), український добровольчий легіон — українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик головної української ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом убу.
усс були першими українськими частинами австро-угорщини, відібраними за національною ознакою, мали велике значення для створення військового словництва, термінології, фольклору, пісні й музики (оркестра усс), для устійнення форми українського однострою
После кончины царя на престол вступил его старший сын – Федор, царствовавший с 1676 по 1682 г. Все это короткое царствование было наполнено борьбой и взаимными интригами царской родни и бояр. Наследовать Федору, скончавшемуся 20 лет от роду, должен был его брат Иван. Но он был больным, полуслепым и слабоумным, поэтому патриарх Иоаким и бояре провозгласили царем младшего царевича Петра. Родные царевича Ивана – его сестры и бояре Милославские не могли примириться с происшедшим. Царевна Софья и боярин Иван Милославский не остановились перед открытой смутой и подняли против врагов стрелецкое войско. После смерти Федора правительство показало стрельцам свою слабость и страх перед ними, и это повело к открытым беспорядкам в стрелецких слободах. Они стали своевольничать, утратили дисциплину. Этим и воспользовались Милославские, распространив слух, что Нарышкины якобы удушили Ивана, в руки стрельцам дали список «изменников-бояр».