Нестор народився близько 1056 р., ймовірно, не у знатній родині, бо, ставши у 1073 р. ченцем Києво-Печерського монастиря, він не досяг високих постів, залишившись все життя дияконом. Після смерті князя Святополка, покровителя Києво-Печерського монастиря, був переведений до Видубицького монастиря. Помер після 1113 р. На честь давньоруського історика у 1873 р. в Києві було організовано Історичне товариство Нестора-літописця. Нестор був високоосвіченою людиною, добре знав візантійську літературу, володів широким світоглядом і глибиною мислення, літературними даруваннями. Ще у 80-ті роки уклав "Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського", а також, як вважають багато дослідників, "Читання про житіє і погублення ... Бориса і Гліба", творів, що заклали початок вітчизняній агіографічній літературі і мають суттєве значення для пояснення смисложиттєвих проблем, морального ідеалу діячів Київської держави.
Підсумком творчості Нестора є об'єднання роздрібленого матеріалу літописань і цілісне його осмислення відносно історії Руської землі у створеній ним редакції "Повісті врем'яних літ". Відповідно до гіпотези академіка О. Шахматова "Повісті врем'яних літ" передував "Початковий звід" (Початкове зведення), упорядкований в 70-ті роки XI ст. Никоном і відредагований вдруге в 90-ті роки ігуменом Києво-Печерської лаври Іоанном, який надав йому яскраво вираженої антикнязівської спрямованості і вигляду політичного памфлету. За свідченням М. Брайчевського, їм передував "Літопис Аскольда", який і є першим твором вітчизняної літератури (Літопис Аскольда. Передмова і реконструкція М. Брайчевського // Київ. — 1988. — № 2. — С. 140—-170). Л. В. Черемнін, якого підтримує Б. О. Рибаков, найдавнішим літописним зведенням вважає здійснене до 966 р. настоятелем Десятинної церкви Анастасієм Корсунянином зведення. До нас дійшла редакція, виконана ігуменом Видубецького монастиря Сильвестром, прибічником Володимира Мономаха, що переробив значну частину початкового зведення з тим, щоб зняти деяке вороже ставлення до Рюриковичів в редакції Іоанна. Нестор завершив роботу у 1110—1112 рр., доповнивши попередні літописи даними кінця XI — початку XII ст., що стало значним доповненням до писаної історії Русі. Редакція Сильвестра з доповненнями Нестора ввійшла до Лаврентіївського списку. Інші пізніші літописні зведення, здійснені в 1118 р. за велінням сина Володимира Мономаха Мстислава, дійшли до нас в Іпатіївському списку.
Фермопильская битва Битва у Фермопил (480 год до н. э.) героическая гибель 300 Спартанцев. Сражение решили дать в ущелье между Северной и Центральной Грецией у Фермопил. Горы в этом месте близко подходят к морю, и проход очень узкий. Его защищали несколько тысяч греков, в том числе отряд из 300 спартанцев. Командовал всем войском спартанский царь Леонид. Персов было во много раз больше. Ксеркс прислал к Фермопилам гонца с двумя словами: "Сложи оружие". Леонид ответил тоже двумя словами: "Приди возьми". Кровавый бой длился два дня. Персы не могли прорваться. Но нашелся предатель, который провел их по горным тропам. Враги оказались в тылу греков. Когда Леонид узнал об этом, он приказал всем отходить, а сам со спартанцами и добровольцами остался. Эллины бились с безумной отвагой. Все они погибли в жестоком бою. Но и врагов полегло немало.
Саламинское сражение (480 год до н. э.) . Персидская армия двинулась к Афинам. Жители оставили город. Женщин, детей и стариков отправили на соседние острова, все мужчины находились на кораблях. Теперь вся надежда была на флот. Он насчитывал примерно 400 кораблей, половина из них - афинские. Сражение произошло в Саламинском проливе между островом Саламин и берегом Аттики. На рассвете персидские суда вошли в пролив. Афинские корабли стремительно ударили по передовым кораблям противника. Легкие триеры без труда обходили тяжелые вражеские суда. Персы сражались за добычу и награду от царя, греки - за свободу и жизнь. Афиняне видели столбы черного дыма, поднимавшегося над подожженными персами домами и храмами их города. Рядом на островах находились их родители, жены, сестры, дети. Грекам предстояло или погибнуть, или превратиться в рабов. Это увеличивало их силы, никто не думал об опасности. Большинство вражеских кораблей погибло, остальные отошли. Несмотря на численный перевес врага, греки одержали победу. Ксеркс с уцелевшими кораблями отступил в Малую Азию, но часть армии оставил в Греции.
1. Персидские послы потребовали у греков "воды и земли". Те не согласились и тогда Персы напали. 2. В начале войны у персов обмундирование было лучше но за перерыв между Марафонской и Фермопильской битвой (почти 40 лет) греки усовершенствовали оружие и флот, что им выиграть Саламинский бой и всю войну. 3.Матильд( предводитель афинского войска при Марофонском сражении.) смелый, расчётливый стратег. Леонид(предводитель знаменитых 300 спартанцев в Фермопильском бою) умен, храбр, героически погиб вместе со своими бойцами, давая войску Афин и Спарты отступить и эвакуировать мирное население. Фемистокл( полководец совместного войска Афин и Спарты в Саламинском морском сражении.) 4. Природные условия Греки знали "свою" местность Компетентность командования Воинов с детства учили стоять насмерть Лучшее оружие
Нестор народився близько 1056 р., ймовірно, не у знатній родині, бо, ставши у 1073 р. ченцем Києво-Печерського монастиря, він не досяг високих постів, залишившись все життя дияконом. Після смерті князя Святополка, покровителя Києво-Печерського монастиря, був переведений до Видубицького монастиря. Помер після 1113 р. На честь давньоруського історика у 1873 р. в Києві було організовано Історичне товариство Нестора-літописця. Нестор був високоосвіченою людиною, добре знав візантійську літературу, володів широким світоглядом і глибиною мислення, літературними даруваннями. Ще у 80-ті роки уклав "Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського", а також, як вважають багато дослідників, "Читання про житіє і погублення ... Бориса і Гліба", творів, що заклали початок вітчизняній агіографічній літературі і мають суттєве значення для пояснення смисложиттєвих проблем, морального ідеалу діячів Київської держави.
Підсумком творчості Нестора є об'єднання роздрібленого матеріалу літописань і цілісне його осмислення відносно історії Руської землі у створеній ним редакції "Повісті врем'яних літ". Відповідно до гіпотези академіка О. Шахматова "Повісті врем'яних літ" передував "Початковий звід" (Початкове зведення), упорядкований в 70-ті роки XI ст. Никоном і відредагований вдруге в 90-ті роки ігуменом Києво-Печерської лаври Іоанном, який надав йому яскраво вираженої антикнязівської спрямованості і вигляду політичного памфлету. За свідченням М. Брайчевського, їм передував "Літопис Аскольда", який і є першим твором вітчизняної літератури (Літопис Аскольда. Передмова і реконструкція М. Брайчевського // Київ. — 1988. — № 2. — С. 140—-170). Л. В. Черемнін, якого підтримує Б. О. Рибаков, найдавнішим літописним зведенням вважає здійснене до 966 р. настоятелем Десятинної церкви Анастасієм Корсунянином зведення. До нас дійшла редакція, виконана ігуменом Видубецького монастиря Сильвестром, прибічником Володимира Мономаха, що переробив значну частину початкового зведення з тим, щоб зняти деяке вороже ставлення до Рюриковичів в редакції Іоанна. Нестор завершив роботу у 1110—1112 рр., доповнивши попередні літописи даними кінця XI — початку XII ст., що стало значним доповненням до писаної історії Русі. Редакція Сильвестра з доповненнями Нестора ввійшла до Лаврентіївського списку. Інші пізніші літописні зведення, здійснені в 1118 р. за велінням сина Володимира Мономаха Мстислава, дійшли до нас в Іпатіївському списку.