У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
В районе издревле проживали племена охотников, ведущих полукочевой образ жизни. Считается, что они были предками современных угро-финских народов: манси и хантов. До присоединения региона к Московскому царству, что случилось в 16 веке, они не знали государственности, сохраняя вековой традиционный уклад жизни. В настоящее время аборигенного населения в районе не осталось. Сохранились лишь угро-финские топонимы.
Освоение долины Ляли связано с созданием Бабиновской дороги, которая некоторое время считалась главным трактом, связующим Европейскую часть России с Сибирью. Известно, что в 1599 году на тракте возникли поселения Павда, Савино, Лялинская застава (ныне Караульское). В Лялинской заставе находился таможенный пост, а в 1723 году возник Лялинский медеплавильный завод, проработавший около 20 лет. В дальнешем развитие региона было связано с лесозаготовкой.
До начала 20 века регион всё же оставался малонаселённым и слаборазвитым. В 1905 году здесь пролегла Богословская железная дорога, вдоль которой появились пристанционные посёлки: Новая Ляля, Лобва и другие. В тот период этот край входил в Верхнетурский уезд Пермской губернии. В 1928 году сформирован Новолялинский район.
Надеюсь я
