Дани́ло Рома́нович, або король Данило чи Данило Галицький (1201[3] — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний Великий князь Київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів.
Син Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безрезультатно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію.
Сподіваючись на до західних союзників, прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогичин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України.
1) История Британской Индии — период истории, когда часть Индийского субконтинента находилась под управлением англичан: сначала Ост-Индской компании, а затем непосредственно Британской империи.
Британское правление в Индии началось в 1757 году, когда после битвы при Плесси англичанин Роберт Клайв сделал навабом Бенгалии Мира Джафара. По другой версии, это случилось в 1766 году, когда Ост-Индская Компания получила право сбора налогов в Бенгалии и Бихаре, или в 1773 году, когда была основана столица британской Бенгалии в Калькутте и назначен первый генерал-губернатор, Уоррен Гастингс. В 1818 году Компания победила империю Маратха,а затем установила контроль над её территорией и стала доминировать на всем субконтиненте. Компания была частной организацией, которая подчинялась совету директоров в Лондоне. Первоначально она ставила своей целью монополию на торговлю с Индией, но постепенно обрела правительственные функции, завела свою армию и администрацию. Британское правительство сначала не контролировало Компанию, несмотря на многочисленные жалобы на коррупцию и злоупотребления её чиновников. Только в 1784 году Индийский акт Питта дал британскому правительству контроль над Компанией. Правление Компании длилось до 1857 года, когда после восстания сипаев оно было ликвидировано. Актом об управлении Индией 1858 года британское правительство взяло на себя прямое управление вице-королевством Индия
