Після смерті Карла VI 1740 р. у Священній Римській імперії не було спадкоємця престолу за чоловічою лінією. Наступницею імператора стала, за його бажанням, 23-річна донька Марія-Терезія. їй одразу довелося вступити у боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину). Незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право.
Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму.
Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.
Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780-1790). Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а1781 р. скасовано особисту залежність селян.
Проведені Иосифом II реформи викликали широкий : позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.
Імператор Йосиф II, як і король Пруссії Фрідріх II та Катерина ІІ в Росії, був одним із представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.
Во франции фсвершается Великая французская революция⇒ Франция ослабла. Англии это на руку, т.к можно без особого труда завоевать земли. Англичане говорят Павлу, что революция это плохо, и что против нее надо бороться⇒бороться и со страной в которой эта революция и произошла - с Францией. Павел этому верит и начинает военные действия - захват территорий((Италия)(по факту, для англичан). Захвачены Ионические о-ва,Корфу(Ушаков),Милан,Турин(Суворов)⇒Франция ослабевает. Тут Имератор наш понимает, что у России нет общих границ с завоеванными территориями и уходит с них. Естественно на Англию он обижен и заключает союз со своим недавним врагом - Францией. У Павоа и Наполеона созревает план - уничтожить Англию , как гос-во. Как? очень просто - отобрать золотую жилу - Индию. Но тут совершенно неожиданно умирает Павел(некоторые считают, что и тут постарались англичане - действительно, в заговоре они принимали участие, но какую роль они там сыграли никто не знает), а на престол восходит Александр 1, у которого нет желания воевать со своим главным торговым партнером.Происходит сражение при Аустерлице, где полностью разгромлена русская армия, а в 1807 г был передел мира, по которому Россия, помимо всех территорий, что ей передавались должна была вступить в континентальную блокаду. Россия продолжает торговать с Англией через Америку. И это является одной из причин войны 1812г.
Согласно мифам, во главе пантеона египетских богов стоял бог Солнца Амон-Ра. В мифах рассказывается также о божественной паре — боге земли Гебе и богине звездного неба Нут — у которых родилось четверо детей: боги Осирис и Сет и богини Исида и Нефтида. Египтяне утверждали, что Осирис и его супруга, прекрасная Исида, были их первыми правителями. Божественная чета передала людям знания о земле давать всходы, посвятила в таинства искусства и ремесла, научила письменности и канонам строительства храмов. Люди получили возможность жить по законам Неба в единстве с Природой. Осирис и Исида приоткрыли им таинства жизни и смерти и смысл их собственного существования. Они пробудили в душах любовь к Мудрости и тягу к познанию. Для людей это было самое прекрасное и счастливое время. Осирис Исида Как рассказывают мифы, в 17-й день месяца атир, когда солнце пересекало созвездие Скорпиона, на земле совершилось великое бедствие. Брат Осириса бог Сет, стремясь захватить власть над миром, умертвил Осириса и бросил его тело в Нил. Долго, не зная усталости, искала Исида своего божественного супруга по всей земле. Найдя тело Осириса, она спрятала его на берегу Нила в зарослях тростника. Но охотившийся ночью Сет нашел его и разрубил на четырнадцать частей, которые рассеял по всей египетской земле. Вновь пустилась Исида на поиски. Там, где богиня находила части тела Осириса, она возводила святилища в память о своем божественном супруге. Четырнадцать святилищ, возведенных богиней Исидой, в исторические времена станут священными центрами всей страны. Вокруг них, на местах, которые определили сами боги, будет строиться и развиваться Египет. Так во все времена Египет представлял собой тело божественного Осириса, расчлененного его братом Сетом на 14 частей. Как повествует дальше миф, вскоре у Исиды и Осириса чудесным образом рождается сын — бог-сокол Хор, который должен был восстановить справедливость. Сын Исиды вступает в битву с силами мрака. В одном из сражений с Сетом Хор теряет око. Взамен боги даруют ему Уджат — глаз внутреннего зрения. Хор побеждает Сета, а с Уджата возрождает отца своего Осириса. Глаз Хора становится одним из основных символов Египта — символом справедливых действий, сострадания и милосердия. Сын Исиды Хор был последним из богов, правивших на Земле. С его уходом на небо заканчивается век царствования богов. Пройдут тысячелетия, прежде чем появится первый исторический фараон и земная власть перейдет к земному царю. Прочитай с: Понадобится
Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму.
Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.
Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780-1790). Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а1781 р. скасовано особисту залежність селян.
Проведені Иосифом II реформи викликали широкий : позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.
Імператор Йосиф II, як і король Пруссії Фрідріх II та Катерина ІІ в Росії, був одним із представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.