xvi ст. в польщі відбувався перехід від середньовічної оброчної системи до фільварково-панщинного господарства. фільварок — багатопрофільне господарство, в якому вся земля належала панові і в якому працювали селяни, котрі відробляли панщину.
причин цього було декілька. по-перше, зростали міста, збільшувалася чисельність міського населення й підвищувався попит на сільськогосподарську продукцію. по-друге, в результаті напливу до європи після великих ічних відкриттів золота почався інтенсивний розвиток ринкових відносин, що вело до зростання попиту на хліб, сільськогосподарську продукцію та сировину для мануфактур. землевласники перетворювали свої господарства у фільварки з метою збільшення виробництва товарної продукції, тобто продукції, розрахованої для продажу на ринку.
якщо в західній європі на той час кріпацтва вже фактично не існувало, то в польщі у xvi ст. воно зберігалося, але форма визиску селян змінилася. так, згідно з польськими законами, 1518р. польські селяни втратили право захищати свої права в суді та опинилися під судом своїх панів. у 1543 р. було заборонено перехід селян від одного пана до іншого. у фільварках панщина сягала шести днів на тиждень. окрім вирощування хліба, у фільварках
по данным палеонтологических находок (ископаемых остатков), около 30 млн. лет назад на земле появились древние приматы парапитеки, жившие на открытых пространствах и на деревьях. их челюсти и зубы были подобны челюстям и зубам человекообразных обезьян. парапитеки дали начало современным гиббонам и орангутангам, а также вымершей ветви дриопитеков. последние в своем развитии разделились на три линии: одна из них к австралопитеку, а от него — к человеку. родство дриопитека с человеком установлено на основе изучения строения его челюсти и зубов, обнаруженных в 1856 г. во франции. важнейшим этапом на пути превращения обезьяноподобных животных в древнейших людей было появление прямохождения. в связи с изменением климата и изреживанием лесов наступил переход от древесного к наземному образу жизни; чтобы лучше обозревать местность, где у предков человека было много врагов, им приходилось вставать на задние конечности. в дальнейшем естественный отбор развил и закрепил прямохождение, и, как следствие этого, руки освободились от функций опоры и передвижения. так возникли австралопитеки — род, к которому относятся гоминиды (семейство людей).
не обладая узкой специализацией общего строения, австралопитеки дали начало более прогрессивной форме, получившей название homo habilis — человек умелый. костные
остатки его были обнаружены в 1959 г. в танзании. возраст их определен примерно в 2 млн. лет. рост этого существа достигал 150 см. объем головного мозга был на 100 см3 больше, чем у австралопитеков, зубы человеческого типа, фаланги пальцев как у человека, сплющены.
