Объяснение:
Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.
Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.
Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості.
Соглашение между Германией, Великобританией, Францией и Италией, составленное в Мюнхене 29 сентября 1938 года и подписанное в ночь с 29 на 30 сентября того же года рейхсканцлером Германии Адольфом Гитлером, премьер-министром Великобритании Невиллом Чемберленом, премьер-министром Франции Эдуаром Даладье и премьер-министром Италии Бенито Муссолини. Соглашение предусматривало, что Чехословакия в течение 10 дней освободит и уступит Германии Судетскую область. Под давлением Польши и Венгрии к мюнхенскому соглашению были добавлены приложения, требующие от Чехословакии скорейшего урегулирования территориальных споров с данными странами.
Образование должно быть сословным и «соображаемым с будущим предназначением обучающихся». Особое внимание уделялось религиозному и нравственному воспитанию учащихся. Эти принципы не были полностью приняты императором, но устав просуществовал до 1835 г.