Знатными людьми в Российском государстве 15-16 века являлись князья и бояре. На самом верху в российском государстве находился государь и его семья.Уделы получали лишь ближайшие родственники государя. Уделов было мало.Когда образовалось единое русское государство, то существовали князья, которые происходили от знатных княжеско-боярских родов, они начинались ещё с Рюрика или Гедимина. Предки князей имели власть и силу, не уступавшую князьям москвы, поэтому московский князь уменьшал их самостоятельность, не давал им продавать свои земли, не подпускал к решению важных дел в государстве. Государь опирался на бояр Москвы, это были бояре, от которых начинались Романовы и Шереметьевы, Плещеевы, а также Головины и Морозовы.У бояр, кроме их чина, сохранялся и титул князя.Бояре-вотчинники владели вотчинами, имели право заседать в боярской Думе. Эту вотчину они могли предавать своим наследникам. Местом проживания бояр были огромные усадьбы, в которых также находились их родственники и слуги,боярскими обязанностями была военная с конями, людьми и оружием и иная служба государю, собирание налогов, исполнение судебных обязанностей в своих уездах, на них трудились холопы и крестьяне, бояре занимались охотой,устраивали пиры. Московская знать проживала в дворах в Кремле, которые обслуживались прислугой, конюхами, псарями, бортниками, садовниками, мастерами. Князья и бояре сблизились, владели вотчинами, служили московскому князю.
ответ:1)
Объяснение:
1754 ликвидируется таможенную границу между Гетманщиной и Россией. 1761 г. Киев навсегда переходит под прямое имперское правление. Как сказал О. Субтельный: «Гетманщина за Разумовского переживала« золотую осень »своей автономии». V этап - (1764 - 1783 гг) - окончательная ликвидация украинской автономии. После ликвидации гетманства 1764 Румянцевым. Взят курс на жесткую централизацию и русификацию: 1765 г. - уничтожение полковой системы на Слобожанщине. 1775 г. - ликвидация Запорожской Сечи.
Україна під час коротких періодів незалежного існування ніколи не знала справжньої стабільності. Сучасна Українська держава теж рухається від кризи до кризи. Населення країни не задоволене ні суспільно-політичним становищем у державі, ні власним рівнем життя. І завжди в українській історії поставала проблема відсутності авторитетного політичного лідерства. Одним з небагатьох винятків є постать Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького (27 грудня 1595 (6 січня 1596) – 27 липня (6 серпня) 1657 рр.) – видатного українського військового, політичного та державного діяча, першого гетьмана Війська Запорозького, творця Української козацької державності.
В українській історіографії наголошують на суб’єктивному факторі початку революції – особі Богдана Хмельницького. Об’єктивні передумови революції існували і під час козацько-селянських повстань кінця XVI- першій половині XVII ст., але лише першому українському гетьману вдалося досягнути успіху та ще й під час десятиліття «золотого спокою» – так поляки називали час 1638-1647 рр. Тоді польська шляхта жорстко придушила опір козацтва 1637-1638 рр. і сподівалася, що «хлопство» уже ніколи не підніметься з колін. Богдан Хмельницький збунтувався через особисту образу/ що є характерним для українців, але в результаті не тільки послабив тиск Польщі на Україну, а й започаткував процес демонтажу Речі Посполитої і зникнення її з міжнародної політичної арени. Унікальність постаті Богдана Хмельницького полягає у наступному:
1) Богдан Хмельницький вміло маневрував між заможними верствами суспільства та козацькою голотою, що було особливо важливо в умовах соціальних заворушень після підписання Корсунського та Білоцерківського мирних договорів;
2) за період гетьманства Богдана Хмельницького було утворено унікальне державне утворення – Українську козацьку державу, що зупинила денаціоналізацію, окатоличення та соціально-економічні утиски українців;
3) в умовах ієрахізованого середньовіччя Богдан Хмельницький, що не мав високого титулу, спромігся легітимізувати свою владу і налагодити міжнародні відносини з рядом європейських держав. Проблемою легітимізації пояснюються походи сина Богдана Хмельницького Тимоша на Молдавію і боротьба за престол молдавського господаря;
4) значною є роль Богдана Хмельницького як військового полководця. Постать гетьмана у військовому плані зазвичай порівнюють з вождем Англійської буржуазної революції О.Кромвелем, який не знав військових поразок;
5) у результаті Національно-визвольної революції під керівництвом Богдана Хмельницького були здійснені буржуазні перетворення – ліквідовано феодальні відносини і розпочато формування козацького землеволодіння капіталістичного типу. Українська революція відноситься до ранніх буржуазних революцій і якщо б не військові втручання сусідніх держав і доба «Руїни», то Україна б стала модерною буржуазною країною поряд з Англією, Нідерландами і Францією;
6) очільник Козацької держави зупинився за крок від формування української монархічної династії, що стабілізувало б статус Козацької держави і надало б їй більшої легітимності в умовах домінування в середньовіччі монархій;
7) Богдан Хмельницький проявив неабиякі дипломатичні здібності, що дозволили Україні маневрувати на міжнароднополітичній арені в процесі протистояння з Річчю Посполитою. Для козацького ватажка угода з Московським царством була тимчасовим військово-політичним союзом, і не провина Богдана Хмельницького, що його наступники дозволили перетворити домовленості з Москвою в фактичну анексію України.
Феномен Богдана Хмельницького, який зумів здолати одну з найсильніших тогочасних держав Європи і розбудити пригноблене українство, вселяє оптимізм і сьогодні. Є надія, що, як і в середині ХVІІ століття, і сьогодні з’явиться в Україні загальнонаціональний лідер, який очолить національне відродження. Приклад Богдана Хмельницького стверджує, що таким провідником може стати кожен українець, що повірить в себе і зможе реалізувати бажання нації і потреби державності
Объяснение:
выбери что-то из этого за
Знатные люди российского государства 15-16 века были служилыми князьями и боярами. Знатные люди были родовитой знатью.
Среди них мы можем выделить Марфу Борецкую. Она была крупнейшим землевладельцем того времени, а также чуть ли не основным лидером новгородской оппозиции к Ивану Третьему. Также невозможно не назвать Афанасия Никитина, который был тверским купцом, но в основном известен своим большим путешествием и книгой «Хождение за три моря».