Основні здобутки господарської культури українців праісторичних часів Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з'явилися тут приблизно 1,5 млн. років тому. До них відносяться Королеве, Рокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївка у Донбасі, Кіїк-Коба в Криму тощо. Люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було вміння обробляти кремінь, кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Таким чином можна зробити висновок, що територія України в добу палеоліту (ранній кам'яний вік) належала до високорозвинених регіонів світу, а господарські досягнення її населення були значними. У добу мезоліту (середній кам'яний вік) природно-кліматичні умови проживання людей змінилися, важливим заняттям їх стало рибальство. У цей же час було винайдено гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення мали спроби приручити диких тварин, створити водні транспортні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам'ятки датуються ІХ - VІ тис. до н. ери і зустрічаються по всій території. В епоху цеоліту (новий кам'яний вік) відбулася так звана "неолітична революція", значення якої в історії людства важко переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючого господарства. Він тривав в Україні з другої половини IV до II тис. до н. ери. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська, найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України. Мали постійне житло чотирикутної форми, будоване з дерева і глини, покрите соломою або очеретом. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Землю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше - ралом. Зерно мололи жорнами. Збіжжя жали кістяними або крем'яними серпами. Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. У трипільців було добре розвинене ремесло. Виготовляли керамічний посуд, оздоблений умілими майстрами. Зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування техніки обробки каменю. Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру, використовували наземний транспорт - лижі, віз, сани, волокушу. Худобу використовували як тяглову силу. Початком залізної доби в Україні вважають XII - VIII ст. до н. ери. Вона пов'язана з кіммерійською, скіфосармато-античною та ранньослов'янською культурами. Основою господарства залишалося землеробство. Широко застосовувалися залізні знаряддя прапі. Тваринництво стало свійським, виникло птахівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство. Великого значення набуло залізоробне ремесло. Широко використовувався гончарний круг. Господарство скіфів. Скіфи проживали на наших землях у VII ст. до н. ери - III ст. н. ери. Про їхнє господарське та культурне життя нам відомо в основному з даних археології. У V ст. до н. е Скіфію описав батько давньогрецької історії Геродот. її населення він поділяв на скіфів-землеробів, кочових скіфів і царських скіфів. Скіфи-землероби жили осіло, вирощували пшеницю, ячмінь, просо часник, цибулю тощо. кож сіль, солили рибу, збували її сусіднім народам. Важливим заняттям було ремесло, про рівень розвитку якого свідчать знахідки у розкопаних царських курганаСкіфи-кочівники займалися скотарством Царські скіфи - панівна верхівка державного об'єднання, збирали данину з підлеглих племен, служили у війську, воювали. Незважаючи на те, що Геродот вважав скіфів одним народом, е підстави вважати скіфів-землеробів народом-автохтоном, предком українського народу. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді та заліза, виготовляли зброю, військову амуніцію. У скіфських курганах знайдено численні ювелірні вироби надзвичайно складної роботи (скіфська пектораль тощо).
Добре розвиненою була торгівля між скіфськими племенами та грецькими містами-колоніями. Скіфи вивозили хліб, солону рибу полотно, мед, віск, хутро, а ввозили різні вина, золото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, дорогі тканини та інші товари.
Економічний розвиток: міст-колоній українського Причорномор'я. У VІІІ - VІ ст. до н. ери стародавні греки розпочали колонізацію Північного Причорномор'я. Причинами грецької колонізації було перенаселення міст-полісів, нестача придатної для обробітку землі, продуктів харчування, соціальна й політична боротьба, посилення торгового обміну. На узбережжі Чорного моря греки створили ряд торгових факторій, які поступово перетворювалися у міста-держави на зразок грецьких. Найвідоміші з них Березань, Ольвія, Пантікапей, Тір, Херсонес, Феодосія, Німфей, Кіммерик та багато інших.
2)Матриархат ( власть женщины) - миф, от силы - домысел, предположение, гипотеза, не основанная ни на каких достоверно известных фактах, получившая широкое распространение в общественных кругах с середины 50 -х годов и активно предлагавшийся в качестве научной теории.
Женщины никогда не занимали господствующего положения. Ни определение принадлежности к роду по линии матери (матрилинейность) , ни сохранение ячеек типа "материнской семьи", ни даже поселение мужа в группе жены (матрилокальный брак) не ставили мужчину в сколько-нибудь зависимое, подчиненное, приниженное положение. При матрилокальном браке женщины с их детьми и частично остававшимися жить здесь же неженатыми сородичами-мужчинами численно преобладали над своими пришедшими сюда по браку мужьями. Но такое преобладание не вело к доминированию женщины.
Первобытные общества, в которых женщины были бы традиционными главами родов, общин, а тем более племен, этнологией не зафиксированы.
Этими главами в материнско-родовых обществах были братья женщин. Вообще известно немало примеров того, что в .материнско-родовых обществах женщины обладали меньшим общественным и семейным весом, чем мужчины. Да это и понятно. Мужчина, как правило, сильнее женщины, и в случаях острых конфликтов может настоять на своем простым рукоприкладством. Именно такие ситуации хорошо известны у тех же аборигенов Австралии, и не только у них.
Реконструкция матриархальной стадии на начальной ступени первобытного общества всегда основывалась не столько на этнологических данных, сколько на сообщениях античных и средневековых авторов о каких-либо экзотических порядках, вырванных из общей системы общественной жизни. Такие сообщения можно разбить на три основные группы. Первая - известия о матрилинейности или матрилокальности, например, Геродота о ликийцах, Полибия об италийских локрах, Г. -Т. Сагара об индейцах-гуронах и др. Они ни в коей мере не равносильны свидетельствам о матриархате. Вторая - сообщения о равноправном, достойном и даже почетном положении женщин, например, Плутарха о кельтах, Тацита о германцах и т. д. Они также не доказывают матриархата как господства женщин. И, наконец, третья - прямые упоминания о том, что мужчинами правят женщины, например, Скилака о савроматах, Плиния об индийских пандах, ал-Масуди и Ж. -Б. Тавернье о жителях некоторых островов Индонезии. Они могут быть вполне достоверными, но свидетельствуют о матриархате не больше, чем правление императриц в России или королев в Западной Европе.
3)Гонча́рное произво́дство — изначально было ремеслом, служившим для изготовления сосудов для приготовления, приёма пищи или для хранения жидких и сыпучих материалов. В настоящее время — обработка посредством формовки на гончарном круге, нанесением глазури и с последующим обжигом глины с целью превращения её в предметы домашнего обихода, строительные материалы, различные декоративные изделия, сувениры, украшения, одним словом, в керамику.
Технология гончарного производства включает три главных класса производств:
изготовление строительных кирпичей;производство различной глиняной или каменной посуды вместе с различными более грубыми предметами украшений или заводских потребностей (огнеупорные кирпичи, реторты, кафели, трубы и тому подобное);изготовление фаянсовых и фарфоровых изделий, как предметов более изысканной домашней и заводской обстановки.С точки зрения технологии (техническая сторона вопроса) перечисленные выше классы гончарного производства похожи, однако в процессе изготовления для конечной продукции применяются разные сорта глины, и каждый отличается своими специфическими особенностями производства.