М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
ДаняВетренный
ДаняВетренный
10.08.2021 08:33 •  История

Какие два пути открылись перед индустриальными странами в начале 20 в.

👇
Ответ:
danilglazkov1259
danilglazkov1259
10.08.2021
Предполагалось, или продолжение кровопролитных войн, или объявление мирного времени
4,5(28 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Filil
Filil
10.08.2021

ответ : перед нами картина, написанная в коричнево-красных мрачных тонах. центр композиции намеренно смещен влево. основой взята библейская о блудном сыне евангелия от луки.

суть библейской притчи  — раскаяние человека и милосердие бога к нему.

картина  рембранта ван рейна  «возвращение блудного сына» считается одной из самых глубоких картин художника. рембрант написал ее в конце своей жизни, и она является повторением одноименного офорта автора, написанного гораздо раньше.

в офорте фигуры отца и сына изображены в профиль и зрителю показано измученное лицо сына. картина, в отличие от офорта имеет совершенно иной ракурс.

фигуры отца и сына расположены иначе. на картине мы видим старика отца и стоящего перед ним на коленях, спиной к зрителю, оборванного и измученного сына, который ушел из дома много лет назад. зритель застает действие в критический момент. сын бросился к отцу и приник с плачем к нему.этот момент вызывает чувство драматизма. главный персонаж этой картины  — слепой старик отец, его поразительные, трепетные руки, ласкающие и утешающие блудного сына. картина показывает идею любви, родительской доброты, человечности и всепрощения.

фигура сына намерено расположена спиной к зрителю. мы видим, что голова сына обрита наголо. это символ падения. фигура сына ограниченно показана, но только выиграла от этого.

выиграла потому, что из конкретного персонажа, отдельной личности, превратилась в человека вообще, с его печальной судьбой, несбывшимися и потерянными иллюзиями.

4,4(16 оценок)
Ответ:
Violettik2006
Violettik2006
10.08.2021
Протягом другої половини XVIII ст. в соціально-економічному розвитку українських земель у складі Російської імперії відбулися значні зміни. Наприкінці XVIII ст., як вже зазначалося, на українські землі в складі Російської імперії було поширено загальноімперський становий поділ. За жалуваними грамотами Катерини II, усе населення поділилося на чотири головні "роди людей": дворянство, духівництво, "міських обивателів" та "сільських обивателів". Козацтво як окремий соціальний стан ліквідовувалося. Козацька старшина набула однакових прав із російським дворянством: володіти землею й продавати її разом із прикріпленими до неї селянами, мати власний суд, звільнятися від усіх податків і тілесних покарань. Сільське господарство було основною формою життєдіяльності населення. Торгівля і промисловість залишалися слаборозвинутими навіть у порівнянні з Росією. Найважливішою зміною в українському сільському господарстві стало освоєння земель на Півдні. Незважаючи на збільшення посівних площ і на високу якість грунтів, продуктивність праці істотно не змінилася. Урожайність була вкрай низькою (збір зерна лише в 3–4 рази перевищував посіяне). Це пояснюється запровадженням кріпосницьких відносин, застарілим реманентом та методами господарювання. При загальній млявості розвитку українського села все ж були помітні певні зміни. Наприкінці XVIII ст. були впроваджені нові культури – кукурудза, картопля. Завоювання Росією Чорноморського узбережжя відкрило шлях хлібній торгівлі через чорноморські порти.

Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.

Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем. У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, англійський, французький. Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення зросла з 70 тис. (1857 р.) до 200 тис. (1910 р.).

На західноукраїнських землях, що входили головним чином до складу Австро-Угорщини, розвивалися процеси, характерні і для інших країн тодішньої Європи. Мова йде насамперед про інтенсивний розвиток ринкових, капіталістичних відносин. Разом із тим тут були і свої особливості.

На початку XX ст. у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття помітне місце відіграють промислові об’єднання та акціонерні товариства, динамізується процес концентрації виробництва: з 1902 по 1910 р. кількість робітників Галичини збільшилася на третину, а число підприємств зменшилося майже вдвічі. Однак великих фабрик і заводів з сотнями робітників тут були лише одиниці. Нові явища ігалися у сфері фінансів та кредиту, банківській справі. Розгортався кооперативний рух. Перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях діяло 1500 різних кооперативів.
4,5(98 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ