Объяснение:
1) 1230-1240 роки – литовський князь Міндовг засновує Князівство Литовське.
2) Початок 60-тих років 13 століття – спроба Міндовга захопити територію Чернігово-Сіверщини.
3) 1316-1341 роки – правління Гедиміна. Після приєднання білоруських земель, перейшов до дій, щодо захоплення українських земель.
4) 1362 рік – захоплення Києва сином та наступником Гедиміна Ольгерда (1345-1377). Також він завершив справу Міндовга і захопив територію Чернігово-Сіверщини. В цьому ж році, за до спільних зусиль об’єднаних литовських, білоруських та українських земель стався розгром монголо-татарської армії на Синіх Водах. Українські землі розпочинають процес звільнення від тягаря монголо-татарського ярма.
5) 1381 – 1384 роки – перша литовська-руська громадянська війна.
6) 1385 рік – підписана Кревська унія між князем Ягайлом з Польщею.
7) 1397-1398 роки – переможні походи проти Золотої Орди Вітовта.
8) З 1398 року Литовське князівство стало називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтіське.
9) 1399 рік – поразка Вітовта відкинула задум об’єднання всієї території Русі у межах литовського князівства.
10) 1401 рік – Віленсько-радомська унія. Привласнення українських земель польським панством, поширення в Україні польського шляхетського права та фільварково-панщинної системи.
11) 1432—1438 роки – чергова громадянська війна у Великому князівстві Литовському.
12) Протягом 4 років (1432-1435) в межах ВКЛ фактично існувало дві держави — власне Литва і Велике князівство Руське
Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен
Объяснение:
В правление Алексея Михайловича в 1654 г. произошло воссоединение Украины с Россией. В 17 веке украинские земли находились под властью Польши. На них стало насильственно вводиться католичество, появились польские магнаты и шляхта, которые жестоко угнетали украинский народ, что вызвало подъем национально-освободительного движения. Его центром стала Запорожская Сечь, где формировалось вольное казачество. Во главе этого движения стал Богдан Хмельницкий.
В 1648 г. его войска нанесли поражение полякам под Желтыми Водами, Корсунем и Пилявцами. После поражения поляков восстание распространилось на всю Украину и часть Белоруссии. Одновременно Хмельницкий обратился
к России с принять Украину в состав Российского государства. Он понимал, что только в союзе с Россией можно было избавиться от опасности полного порабощения Украины Польшей и Турцией. Однако в это время правительство Алексея Михайловича удовлетворить его не могло, так как Россия не была готова к войне. Тем не менее, несмотря на все трудности своего внутриполитического положения, Россия продолжала оказывать Украине дипломатическую, экономическую и военную поддержку.
В апреле 1653 г. Хмельницкий вновь обратился к России с принять Украину в ее состав. 10 мая 1653 г. Земский собор в Москве решил удовлетворить эту января 1654 г. Большая рада в городе Переяславле провозгласила вхождение Украины в состав России. В связи с этим началась война между Польшей и Россией, завершившаяся подписанием в конце 1667 г. Андрусовского перемирия. Россия получила Смоленск, Дорогобуж, Белую Церковь, Северскую землю с Черниговом и Стародубом. Правобережная Украина и Белоруссия по-прежнему оставались в составе Польши. Запорожская Сечь, согласно договору, была под совместным управлением России и Польши. Эти условия были окончательно закреплены в 1686 г. "Вечным миром" России и Польши.
