Укріплення Московського царства:
Звільнення монголо-татарського іга (1480 р.);
Входження до Російської держави багатьох неросійських народи Півночі Європейської частини і частини Сибіру (карели, коми, ханти та ін.);
Укріплення феодальних порядків;
Московська держава і церква:
Конфлікт між світською (громадянською) та духовною (церковною) владою.
Церковна влада мала стати опорою абсолютизму;
У 1551 році Церковний собор прийняв рішення щодо "виправлення" церковних справ та обмеження церковного землеволодіння.
Реформи Івана Грозного:
Утвердження станово-представницької монархії у вигляді Земських соборів (у 1549 р. - перший Земський собор);
Створення постійного піхотного війська - стрілецьке військо;
1556 р. - "Уложення про службу" (порядок проходження військової служби);
Судебник (1550 р.):
Сурові покарання злочинцям;
Розшук у пов'язаних із розбоєм та вбивствам справах;
Створення установ-приказів: Розрядний (військова права), Помісний (землеволодіння), Стрілецький (стрілецьке військо, 1550 р.), Посольський (зовнішня політика).
Опричнина
Опричнина - це особливий царський уділ, де був спеціальний апарат управління і військо - опричники.
Наслідки опричнини:
Репресії та казні;
Убивства, грабунки населення міст та вотчин;
Посилення самодержавства;
Посилення феодально-кріпосницького гніту;
Переселення простих людей на південь та східні кордони; спустіння центра країни.
Іван Сірко (? – 1680) – відомий ватажок українського козацтва другої половини XVII ст., кошовий отаман Запорозької Січі (уперше обраний 1663 р.). Виступав проти політики гетьмана І. Виговського. Спочатку підтримував гетьмана Ю. Хмельницького, але після укладення Слободищенської угоди виступив проти нього. Організував і здійснив десятки переможних походів запорозьких козаків проти Османської імперії та Кримського ханства. Спираючись на підтримку козаків, завжди займав власну позицію щодо політики П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного та І. Самойловича. Прагнув не допустити послаблення впливу Запорозької Січі на події в Україні. Не завжди послідовні дії Сірка інколи суперечили державницьким намірам українських гетьманів.
Провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства, ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки.
Обирався кошовим отаманом Запорозької Січі близько 15 разів.
Під його проводом запорозькі козаки звільнили з турецько-татарської неволі близько 100 тис. бранців.
Прагнув не допустити послаблення політичної ролі Запорозької Січі та намагався активно впливати на розвиток подій в Україні.
Завжди займав власну позицію щодо політики П. Тетері, М. Ханенка, П. Дорошенка, Ю. Хмельницького та І. Самойловича.
Унаслідок того, що політичні уподобання кошового часто змінювалися, його дії інколи мали негативний вплив на державницькі устремління українських гетьманів:
1659р. Союзник І. Виговського кримський хан Мехмед-Гірей, дізнавшись про напад І. Сірка на кримських і ногайських татар, залишив зі своєю 30-тисячною ордою гетьмана;
1667 р. Дії І. Сірка перекреслили плани П. Дорошенка об’єднати Гетьманщину за до татар, коли союзник останнього калга-султан Тірей, отримавши повідомлення про напад І. Сірка на Крим, відмовився розгромити польське військо, оточене під Підгайцями на Галичині й уклав угоду з поляками.
Объяснение:
колония пчел это рабочий класс
колония как подчиняющаяся страна