От Крестовых походов несомненно выиграли Венеция и Генуя. Правда, к концу XIII в. они потеряли свои опорные пункты на сирийско-палестинском побережье, но еще длительное время в их руках оставалась огромная колониальная держава, которую денежные люди североитальянских республик сумели создать крестоносному рыцарству в его завоеваниях. Впрочем, по традиции в оценке значения этого фактора перспектива нередко смещается: многие историки считают, что именно с итальянским коммерческим преобладанием в Средиземноморье связан наблюдавшийся в XII–XIII вв. расцвет левантийской торговли; привилегированное положение итальянских, южнофранцузских и каталонских купеческих колоний в Сирии якобы обеспечивало им хотя и преходящие, но значительные торговые преимущества и возможности наживы.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1659 – українсько-рос. договір, укладений у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) 27 (17) жовтня 1659 між гетьман. урядом Ю.Хмельницького та царським урядом, інтереси якого представляв боярин кн. О.Трубецькой. На переговорах, що передували Переяслав. раді 1659, укр. сторона запропонувала свій проект договору. Він не лише відображав положення Березневих статей 1654, а й містив певні уточнення та доповнення до них, спрямовані на зміцнення гарантій незалежності й суверенності Укр. д-ви(т. зв. Жердівські статті). Проте кн. О.Трубецькой скористався своєю воєнною перевагою над Ю.Хмельницьким, відхилив Жердівські статті і змусив укр. сторону прийняти 14 пунктів т. зв. давніх статей 1654 (що насправді являли собою фальсифікат договору 1654) та 18 т. зв. Нових статей, які істотно обмежували суверенні права Укр. д-ви. П.с. позбавляли укр. уряд права ведення самостійної зовн. політики. Гетьман без дозволу царя не мав права посилати своїх послів за кордон або приймати іноземних, укладати міжнар. договори, оголошувати війну сусіднім д-вам або надавати їм військ. до У сфері внутр. політики П.с. забороняли переобрання гетьмана за різні провини перед Військом Запорозьким (окрім "зради" цареві) без попереднього розслідування, проведеного рос. стороною, а також відповідного наказу царя. Гетьман позбавлявся права самостійно призначати й усувати з посад генеральну старшину та полковників; новообрана старшина зобов'язувалася складати присягу на вірність рос. монархові. Крім Києва, царські воєводи вводилися до Переяслава, Чернігова, Ніжина, Брацлава та Умані. Козац. залоги повинні були залишити територію Білорусі, населенню якої заборонялося іменуватися козаками. П.с. переводили конфедеративні зв'язки України з Росією у форму федерації. Укр. д-ва втрачала самостійність і набувала статусу політ. автономії в складі Рос. держави.
Ну не знаю. Это моё мнение.