Іван Богун походив з української шляхти. Учасник визвольних повстань у 1637-38 років. Брав участь у Азовському сидінні, зокрема, керував тоді одним із козацьких загонів, який прикривав Борівський перевіз через річку Сіверський Донець. Протягом 40-х років XVII століття Богун вів звичайне для реєстрового козака життя, брав участь у військових походах проти кримських татар, і обороняв українські землі від набігів останніх.
З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, і згідно «Реєстру Війська Запорізького 1649 року» він значився серед козаків Чигиринського полку. Згодом, вірогідно у 1650 році, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна було призначено кальницьким полковником.
В 1651 році Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів Калиновського та Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєводи, заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де драгуни потрапили до зарання підготованої пастки. Тут же Богун проявив значну особисту хоробрість, очолюючи сміливі нічні вилазки з козацького табору. В кінцевому підсумку Богун втримав свої оборонні позиції під Вінницею і після підходу основних сил української армії змусив коронне військо відступити. В подальшому, переслідуючи польські загони, полк Богуна брав участь у штурмі Кам\'янця-Подільського (29 квітня — 1 травня 1651 року), а в середині травня його козаки оволоділи Корцем.
Прежде всего - природные и климатические условия благотворно влияли на развитие земледелия, овощеводства, растениеводства и сельского хозяйства. После разлива реки Нил, на полях оставался толстый слой плодородного ила, что и являлось благоприятным условием для земледелия в Египте. В стране теплый климат, дожди выпадают редко, большую часть года стоит сильная жара и несмотря на это, там, где вода - там жизнь. С юга на север страну пересекает река Нил. В начале лета от таяния снегов и сильных дождей Нил разливается. В ноябре вода спадает, оставляя черный плодородный ил. Такая земля дает хорошие урожаи, поэтому земледелие было главным занятием египтян. Кроме земледелия развивались и соответствующие отрасли хозяйства - льноводство, а затем и ткачество, гончарное производство, виноделие, пчеловодство и др. Из места, почти непригодного для жизни человека, Египет уже в IV тысячелетии до н. э. превращался в густонаселенную страну.
