у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту. Тривали у XI—XV століттях. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків,відлучених від Церкви тощо. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу. Оголошувалися через проповідь. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.); Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців); походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.). У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь-які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого
1. Иван Егорович Шевич. Командовал в первой гвардейской дивизии бригадой. Погиб под Лейпцигом в битве Народов.
2. Николай Иванович Депрерадович. Командовал первой гвардейской дивизией. Произвел блистательную атаку под Аустерлицем.