причины международных конфликтов.
первая причина. две точки зрения на то, какая должна быть европа: 1) правившие в священной римской империи австрийские габсбурги считали, что должна существовать единая империя, во главе которой должен стоять поддерживаемый папой римским католический император (из династии габсбургов конечно же), 2) и франция считали, что в европе должны существовать самостоятельные национальные государства.
вторая причина. в xvi в. европа расколота по религиозному признаку на католиков и протестантов. католические страны стремились остановить «ересь», протестанты считали «истинным» своё вероучение. религиозные войны стали европейского масштаба.
третья причина. противоречия — борьба за колонии, за рынки, за господство на морских торговых путях.
четвертая причина. отсутствие ясной и постоянной политики некоторых стран. позиции французских королей менялись в зависимости от интересов внутренней политики, их вероисповедания и личных симпатий, поэтому они выступали то на стороне , то на стороне испании.
велика французька революція кінця хviii ст.:
жорж жак датон. він був одним з організаторів якобінського терору та лідером монтаньярів.
максиміліан робесп*єр-один з лідерів монтаньярів. очолив радикальних якобінців, які стратили жоржа жака датона. на початку своєї політ. діяльності відстоював права 3 стану.
європа за доби реакції та революцій:
карх х(1824-1830)- король франції, раніше очолював ультрароялістів. за його правління розгорнувся ”білий терор”. прийняв рішення сплатити компенсацію аристократам, які втратили своє майно у період революції. підписав 4 укази, які фактично скасовували ”хартію 1814 р.”.
луї філіп(1830-1848) - король франції, який прийшов до влади
після прийняття ”хартії 1830р.”. його правління дістало назву липнева монархія.
під час правління луї-філіпа у франції швидко розвивалася промисловість, але
збільшувалося збідніння робітничого класу.
наполео́н ііі бонапа́рт — останній французький імператор з 1 грудня 1852
по 4 вересня 1870
, президент французької республіки з 20 грудня 1848
по 1 грудня 1852. племінник наполеона i, після низки заколотів з метою
захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848).
микола1(1825-55рр.) – російський імператор. його правління -
час найвищого розвитку абсолютизму в росії. створив третє відділення. жорстоко
переслідував вільнодумство. придушив повстання декабристів, польське повстання
1830-1831 рр., революцію в угорщині 1848-1849 рр.
америка за доби реакції та революцій.
туссен-лувертюр франсуа домінік (1743-1803 рр.) - один з керівників визвольної боротьби
гаїтянського народу (з 1791
генерал. син раба. з 1801 р - довічний правитель острова. скасував рабство. у
1802 р заарештований французами, вивезений до франції, де і помер.
сімо́н болі́вар—
лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в пд. америці. звільнив від іспанського панування
нову гранаду та підлеглі їй території, венесуелу й провінцію
кіто. у 1819–1830 роках —
президент великої колумбії, утвореної на території цих
країн. у 1824
році звільнив перу
і став керівником утвореної на території верхнього перу республіки — болівії (1825
рік).
подробнее - на -
Низка найменувань предметів і понять — іменників, рідше якостей — прикметників і дій — дієслів ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Шляхи переймання слів, природно, не обмежуються рухом від мови до мови або навіть від діалектів до діалектів. Точна характеристика їх доконечно передбачає врахування також і розшарування суспільства — тих соціальних груп, які засвоюють або можуть засвоювати лексику від відповідних же чужомовних соціальних верств населення.
Значну роль щодо шляхів переймання відіграють випадки фахового порядку. Усно через польське посередництво в українську мову, спочатку в міста і містечка, а потім і в села, проникла певна реміснича термінологія — номенклатура німецького походження.
Запозичення з різних мов відбулося за різних часів. Багато запозичених слів стали настільки звичними для нас, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження (панчохи, цукор, кавун), інші навіть не набули здатності змінюватися за законами української граматики (меню, тріо, кашне).