Яків VІ, став королем в 1578 році у віці дванадцяти років і знав, що, як єдиний родич Єлизавети, він міг успадкувати англійський трон після її смерті. Він також усвідомлював, що союз католицьких Франції й Іспанії може привести до їхнього вторгнення в Англію, так що він повинен був зберігати дружбу й з ними. Король умудрився зберігати мир і там, і там, залишаючись офіційно протестантським союзником Англії.
Якова VІ пам'ятають як слабкого й непроникливого правителя. Однак, він не був таким, коли правил тільки Шотландією, де більш-менш попорався як із протестантами, так і з католиками й став частково стримувати влада Церкви. Як і Тюдори, він вірив в одноособове правління короля, тому приймав рішення за до своїх близьких радників, а не парламенту. Але, на жаль, він не мав багатство й військову міць Тюдоров.
Найбільшою перемогою Якова VІ було його сходження на англійський трон в 1603 році. Мало хто в Англії захоплювався ідеєю короля - вихідця з дикої північної провінції. Але той факт, що його прийняли, доводить його здатності дипломата й правителя.
Династія Стюартів, почата Яковом І правила не так успішно, як Тюдори. Їхні розлади з парламентом привели до громадянської війни. Єдиний король Англії, що був суджений і страчений, був Стюартом. Республіка, що пішла за стратою, була ще менш успішної, і за бажанням народу на трон був покликаний син убитого короля. Іншого Стюарта скинули його власна дочка і її чоловік Вільгельм, представник Оранской династії. Але Вільгельма в правителі вибрав парламент. Коли ж в 1714 році вмерла остання з Cтюартов, королева Ганна, монархія вже не була абсолютної, як це було при Якові І. Вона стала "парламентською монархією", що підкоряється конституції.
1) Богдан Хмельницький вміло маневрував між заможними верствами суспільства та козацькою голотою, що було особливо важливо в умовах соціальних заворушень після підписання Корсунського та Білоцерківського мирних договорів;
2) за період гетьманства Богдана Хмельницького було утворено унікальне державне утворення – Українську козацьку державу, що зупинила денаціоналізацію, окатоличення та соціально-економічні утиски українців;
3) в умовах ієрахізованого середньовіччя Богдан Хмельницький, що не мав високого титулу, спромігся легітимізувати свою владу і налагодити міжнародні відносини з рядом європейських держав. Проблемою легітимізації пояснюються походи сина Богдана Хмельницького Тимоша на Молдавію і боротьба за престол молдавського господаря;
4) значною є роль Богдана Хмельницького як військового полководця. Постать гетьмана у військовому плані зазвичай порівнюють з вождем Англійської буржуазної революції О.Кромвелем, який не знав військових поразок;
5) у результаті Національно-визвольної революції під керівництвом Богдана Хмельницького були здійснені буржуазні перетворення – ліквідовано феодальні відносини і розпочато формування козацького землеволодіння капіталістичного типу. Українська революція відноситься до ранніх буржуазних революцій і якщо б не військові втручання сусідніх держав і доба «Руїни», то Україна б стала модерною буржуазною країною поряд з Англією, Нідерландами і Францією;
6) очільник Козацької держави зупинився за крок від формування української монархічної династії, що стабілізувало б статус Козацької держави і надало б їй більшої легітимності в умовах домінування в середньовіччі монархій;
7) Богдан Хмельницький проявив неабиякі дипломатичні здібності, що дозволили Україні маневрувати на міжнароднополітичній арені в процесі протистояння з Річчю Посполитою. Для козацького ватажка угода з Московським царством була тимчасовим військово-політичним союзом, і не провина Богдана Хмельницького, що його наступники дозволили перетворити домовленості з Москвою в фактичну анексію України.
