Руським князям, щоб повноцінно князювати на колишніх своїх територіях потрібно було їхати за ярликом(,дозвіл на княжіння у своїх володіннях), звідти вони могли і не повернутись. Князям не можна було відбудовувати нічого: коли Данило Романович відбудував своє місто йому сказали "Або сам руйнуєш,або ми". Також монголи вимагали десяту частину всього – як від людей, так і від майна. Вони збирали податок із плуга, двору, корму. Вони здійснювали переписи населення і майна. Монголи запровадили Баскакську систему: баскаки(намісники) з військовим загоном об'їжджали свої володіння, збирали данину і наглядали за цими територіями. Частина земель увійшли до складу Орди, на них постали монгольські округи – тьми. Все це затримало і змінило розвиток Руського князівства.
Був співзасновником та активним учасником слов’янофільсько-українського київського об’єднання «Кирило-Мефодіївське братство».
Костомаров знав багато мов: вивчив грецьку, латинську, французьку, німецьку, чеську, польську, сербсько-хорватську мови.
1875 року Костомаров перехворів на тиф, що сильно підірвало його здоров’я (тоді ж від запалення легень померла його мати).
У радянські часи його твори були під забороною.
Костомаров провів у засланні в Саратові більше 8 років. У цей цас йому було забороенено займатися науковою діяльності.
Грушевський вважав Костомарова своїм вчителем.
Костомаров встиг відвідати Швецію, Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.
Мав певну схильність до містики, самонавіювання. Приміром, міг занедужати на хворобу, якої в нього не було.
Микола Костомаров: особисте життя
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mykola-kostomarov-tsikavi-fakty
Вот держи!
К середине XIV века в Европе появляется новое философское течение - гуманизм, который ознаменовал собой новую эру в развитии человеческого общества под названием эпоха Возрождения. Средневековая Европа в те времена находилась под тяжелым бременем церковных предрассудков, всякая свободная мысль жестоко подавлялась. Именно в то время во Флоренции и зародилось философское учение, заставившее взглянуть на венец творения божьего по-новому.
Гуманизм эпохи Возрождения - это совокупность учений, представляющих человека мыслящего, умеющего не только плыть по течению, но и сопротивляться и действовать самостоятельно. Основным его направлением является интерес к каждому индивидууму, вера в его духовные и физические возможности. Именно гуманизм эпохи Возрождения провозгласил иные принципы формирования личности. Человек в этом учении представляется как созидатель, он индивидуален и не пассивен в своих мыслях и поступках.
Новое философское направление взяло за основу античную культуру, искусство и литературу, акцентировав внимание на духовной сущности человека. В средние века наука и культура были прерогативой церкви, которая очень неохотно делилась накопленными знаниями и достижениями. Гуманизм эпохи Возрождения приоткрыл эту завесу. Сначала в Италии, а потом постепенно и по всей Европе стали образовываться университеты, в которых, наряду с теософскими науками, стали изучать и светские предметы: математику, анатомию, музыку и гуманитарные предметы.
Самыми известными гуманистами итальянского Возрождения являются: Пико делла Мирандола, Данте Алигьери, Джованни Боккаччо, Франческо Петрарка, Леонардо да Винчи, Рафаэль Санти и Микеланджело Буанаротти. Англия дала миру таких гигантов, как Вильям Шекспир, Фрэнсис Бэкон. Франция подарила Мишеля де Монтеня и Франсуа Рабле, Испания - Мигеля де Сервантеса, а Германия - Эразма Роттердамского, Альбрехта Дюрера и Ульриха фон Гуттена. Все эти великие ученые, просветители, художники навсегда перевернули мировоззрение и сознание людей и показали человека разумного, красивого душой и мыслящего. Именно им обязаны все последующие поколения за подаренную возможность взглянуть на мир иначе.