1) о каком событии рассказывается в отрывке из повести? назовите год, когда оно произошло. 2)какую позицию занимает автор повести по отношению к описываемому событию? что об этом следует?
Сегодня мой день начался как обычно.Восход солнца.Небольшой завтрак.Работа.Вот она.Вся моя однообразная жизнь... Мне казалось,что так будет продолжаться вечно.. Я работал на стройке пирамиды.Сооружение было по своему масштабу очень грандиозное.Таких как я здесь было тысячи. Мы строили гробницу нашему Фараону,но за этот труд мы не удостоены были никакой награды. Таща очередной громоздкий бетонный блок,мы поднялись уже на приличную высоту,как вдруг, я соскользнул и полетел вниз.Я не помню падения.Я помню только резкую боль в спине. И тьму..Когда я очнулся,я увидел как передо мной стоял недовольный надзиратель,и,не обращая внимания на то ,что я весь истекаю кровью,начал бить меня плеткой и сильно ругаться.Но вдруг он выпрямился,и перестал бить меня.Причина была проста.К нам прискакал Его Всевышество сам вельможа Хава, он подошел ко мне,и...протянул руку...да...Я был просто в шоке и с большим удивлением я принял Он мне добраться до колесницы.Куда мы ехали я уже не помню. Я помню как нас посадили на карету ,которую переносили люди.Через минуту я сидел у него за столом.Он угощал меня фруктами, лакомствами,дал мне напиться, расспрашивал меня об условиях,в которых я тружусь.Я отвечал на все его вопросы честно.Он обещал мне и всем,кого также угнетают.После он показал мне свой дом.Он был поистине огромен.Он был полон людей.Я остался переночевать у него,после чего,на следующий день он отвез меня домой и освободил меня от этих работ.Я обрел покой... Я понял,что не все чиновники такие злые,как мы считали...Всегда найдутся даже среди них те,кто протянет руку посочувствует...Я никогда не забуду этот день.
Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни — доньки Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. Дід Дмитра —Михайло Вишневецький-Збаразький, разом з його батьком, дядьками Федором, Олександром, брали участь у Вишнівецькій баталії. Каспер Несецький називав його батьками князів Олександра Вишневецького та його дружину Скорутянку. Відомий як перший організатор козацьких військ. Його попередники — Предслав Лянцокоронський, Остафій Дашкович, залучаючи козацькі загони до своїх військових операцій, використовували їх як силу допоміжну. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою він підпирав власні політичні амбіції. Козацький літописець XVIII ст. Граб'янка називав його навіть козацьким гетьманом, у джерелах XVI ст. такий титул «Байди» не трапляється. Не підтверджено джерелами твердження про те, що він заснував Запорізьку Січ. Зв'язок Дмитрової фортеці з Січчю був лише ідейним. Діяльність Вишневецького лише вказала напрям, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва, i дала йому потужний поштовх у цьому напрямі. Це просування козацтва на Низ Дніпра і врешті колонізація придніпровських степів, утворення організації не лише військової, але й політичної з міжнародними зв'язками, заснування козацької фортеці — справжньої Січі в Запоріжжі. Навіть його останній похід, що скінчився катастрофою в Молдавії, став прологом низки молдавських походів, здійснених козаками у наступні кілька десятиріч; найвідомішими з них були походи Івана Підкови (1577) та Тимоша Хмельницького (1653 р.).
