Ві́кінги (від давньоскан. vikingr, «пірат»[1]) — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії[1]. Справили значний вплив на хід європейської історії[1]. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи[1]: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів[1]. Первісно сповідували скандинавське язичництво[1]; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди[1]. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари[1]. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні[1]. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів[1]. У вільний від походів час займалися землеробством[1] і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки[1]. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
Объяснение:
Лех Валенса-польський політичний діяч, активіст і захисник прав людини, перший керівник профспілки «Солідарність», президент Польщі в 1990 - 1995 роках. Народився 29 вересня 1943 року в селі Попово в родині тесляра, на території анексованого нацистською Німеччиною воєводства. Батько Болеслав Валенса був схоплений німецькими окупаційними військами і відправлений у виправно-трудовий табір до народження Леха. Незабаром після закінчення війни Болеслав повернувся додому, але через короткий час помер. Валенса надовго увійшов у суспільну свідомість як першорозрядна фігура політичного життя, присутність якої необхідна на політичній сцені. Він знайшов на ній своє власне амплуа народного трибуна. Життя Валенси схоже на кроки по крутих щаблях з абсолютному різним оточенням після кожного кроку. Коріння його йдуть з селянської сім'ї, здоров'я і міцні нерви з села. Він був першим хлопцем на селі, тому і самооцінка у нього була відповідна: сам собі, що називається, господар.
Объяснение:
2. Демократия носила прямой, непосредственный характер.
3. Афинская демократия строилась на эксплуатации рабов и союзников.
4. Исполняли решения народного собрания и других органов носители должностей. Все должности в Афинах были коллегиальными и практически все исполнялись по жребию.
5. В перерывах между собраниями экклесии текущими делами занималось булэ — «совет пятисот».