Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Жанна Д'Арк - одна из немногих женщин, которых можно смело называть великими. За свои девятнадцать лет (вероятнее всего она умерла в этом возрасте) она успела совершить целый подвиг в пользу своей Родины.
По легенде, однажды, когда ей было 13, Жанна Д'Арк услышала голоса архангела Михаила и святой Екатерины Александрийской, которые открыли глаза Жанны на то, что ей и только ей суждено снять осаду с Орлеана, возвести дофина на трон и изгнать захватчиков из королевства. В 16 девушка отправилась к капитану к капитану города Вокулёр Роберу де Бодрикуру и объявила о своей миссии. Её, естественно, высмеяли, и она отправилась обратно в деревню, но через год повторила попытку. В этот раз Робер слушал её внимательнее. А когда Жанна точно предсказала печальный для французов исход «Селёдочной битвы» под стенами Орлеана, Робер согласился дать ей людей, чтобы она смогла направиться к королю, и дал ей мужскую одежду, в которой она так, к слову, и проходила. Когда она все же попала к дофину Карлу, он устроил ей проверку и посадил на трон придворного, а сам спрятался в толпе. Но Жанна узнала его коим-то образом, они с Карлом поговорили о чем-то и Карл сделал её военачальницей.
Всё же, спустя множество битв, Жанну поймали и приговорили к сожжению на костре. Она была казнена 30 мая 1431 года в Руане.
