1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
Гражданская война в Англии (1642-1648 pp.) Парламент отказался выполнить эту королевскую требование, стало актом открытого неповиновения королевской власти. С небольшой группой сторонников Карл покинул Лондон (январь 1642) и перебрался в графство Ноттингем. В конце сентября 1642 король располагал 6 тыс. Пехотинцев и 2 тыс. Кавалеристов. Фактически в Англии образовалось два правительства - королевский и парламентский. Парламент искал взаимопонимание с короной. Летом 1642 королеве подали "19 предложений", которые в основном повторяли требования Великой ремонстрации: назначение высших должностных лиц с согласия парламента, исключения папистов из состава палаты лордов и тому подобное. От короля требовали также согласия на реформу церкви. Отказ Карла I принять парламентские предложения сделала гражданскую войну неизбежной. Север и запад страны были в большинстве короля, парламент поддерживали все крупные порты и флот, а также наиболее развитые юго-восточные графства Норфолк, Сеффолк, Кембриджшир, Линкольншир. Классовой базой армии короля стало дворянство старого состава, за парламентом стояли широкие круги буржуазии, плебейские и полупролетарские слои города, а также свободные крестьяне-йомены. Большое крестьянское восстание против феодалов произошло в мае - июне 1643 в юго-западной Англии. Во время гражданской войны начала шествие военных действий складывался в пользу короля. Осенью 1642 при Еджгилли армия парламента была разбита. Король торжественно вступил в Оксфорд, который в дальнейшем стал его штаб-квартирой почти на весь период гражданской войны. Летом 1643 парламентские войска потерпели поражение на западном театре военных действий, роялисты захватили графство Девоншир и город Бристоль. Осенью 1643 было оформлено союз парламентов Англии и Шотландии, "ковенант", согласно которому обе стороны выражали намерение сохранить пресвитерианский строй церкви, свободы и привилегии королевств и парламентов Англии и Шотландии. Шотландская армия, вторгшись с севера, оттянула на себя часть сил короля. Войска английского парламента попытались воспользоваться данным обстоятельством для штурма Оксфорда, но были наголову разбиты. Армия Эссекса была вполне взята в плен королем, а войска Уоллера взбунтовались и пошли наступлением на Лондон, требуя выплаты задолженности парламентом платы. Причины поражения парламентского войска состояли в нерешительности командования, которое состояло из дворян и не желало окончательного поражения короля. Реформа армии связана с деятельностью Оливера Кромвеля (1599-1658), выдающегося военного организатора. Свой первый отряд Кромвель вступил на собственные средства, но люди религиозно убежденных. В битве при Марстон-Муре (2 июля 1644), где Кромвель командовал левым флангом, именно его " железнобоких " исход боя в пользу парламентских войск. Эта победа имела большое моральное значение. После нее Долгий парламент согласился на реформу армии, давно предлагаемую Кромвелем. 28 января 1645 план реформирования армии получил одобрение нижней палаты парламента. Вместо отдельных отрядов, средства на которые отпускали графства, создавалась единая армия на содержании парламента. Новые отряды набирались из солдат различных графств, они получали единственное, предназначенное сверху, командования. В армии вводились строгая дисциплина и ответственность перед трибуналом. Офицерские должности стали доступными любому человеку, независимо от его происхождения. Так, полковниками в этой армии стали сапожник Хьюсон, извозчик Прайд, котельщик Фокс и шкипер Рейнсборо. Заметим: именно эти выходцы из народных низов были ближайшими соратниками и единомышленниками Кромвеля. 14 июня 1645 реорганизована армия получила значительную победу над королем в битве при Нэзби. В руках победителей оказались 5 тыс. Пленных, вся артиллерия и обоз королевской армии. К Кромвеля попала и дипломатическая переписка короля, окончательно дискредитировала последнего.
англия получила независимость в 1649 году
15 мая
Итоги... Персия лишилась владений в Эгейском море, на побережье Геллеспонта и Босфора, признала политическую независимость полисов Малой Азии.
Греко-персидские войны имели большое значение для Греции. Они ускорили развитие греческой культуры, внушили грекам национальное сознание своего величия. В своих успехах греки видели победу свободы над рабством. Народная независимость и общественная свобода, связанные с развивавшейся демократией, были Так как преимущество оказалось на стороне афинской демократии, то после греко-персидских войн почти все греческие государства были охвачены демократическим движением. Афины превратились в великую морскую державу и стали центром Греции, культурным, политическим, умственным и экономическим.