Объяснение:
Панування Риму на світовій політичній арені в першу чергу заслуга його правителів і сильною професійної армії. Завдяки постійним війнам, який вів Рим протягом всієї своєї історії, римською армією була розроблена не тільки сильна і мудра стратегія, але і правильна її організація.
Сильна стратегія римської армії
Після захоплення Римської імперії Італії, римські війська були значно реформовані і вдосконалені. У 1 столітті армія складалася з 25 легіонів, до складу кожного з них входило, щонайменше, чотири тисячі піхотинців і більше трьохсот чоловік кінного війська.
Ще одним надбанням римської армії було те, що на чолі кожного легіону стояли професійні полководці, які мали великий досвід в керівництві військами. Велика увага приділялася також обмундируванню воїнів.
Тіло захищали спеціальні металеві пластини, на голову надівали спеціальні шоломи з міцної шкіри і заліза. Армійським керівництвом на території сучасної Європи будувалися спеціальні військові табори.
Гай Юлій Цезар і його приймач Октівіан серпня всіляко сприяли розвитку армії, тому що основою їхньої зовнішньої політики було саме бажання розширити межі Римської Імперії.
Дивним є той факт, що ці правителі завжди говорили про те, що насправді Рим ні на кого не нападає, а навпаки – захищається від агресорів. Хоча видимих претендентів на владу в Римській Імперії у той час не було.
Объяснение:
Панування Риму на світовій політичній арені в першу чергу заслуга його правителів і сильною професійної армії. Завдяки постійним війнам, який вів Рим протягом всієї своєї історії, римською армією була розроблена не тільки сильна і мудра стратегія, але і правильна її організація.
Сильна стратегія римської армії
Після захоплення Римської імперії Італії, римські війська були значно реформовані і вдосконалені. У 1 столітті армія складалася з 25 легіонів, до складу кожного з них входило, щонайменше, чотири тисячі піхотинців і більше трьохсот чоловік кінного війська.
Ще одним надбанням римської армії було те, що на чолі кожного легіону стояли професійні полководці, які мали великий досвід в керівництві військами. Велика увага приділялася також обмундируванню воїнів.
Тіло захищали спеціальні металеві пластини, на голову надівали спеціальні шоломи з міцної шкіри і заліза. Армійським керівництвом на території сучасної Європи будувалися спеціальні військові табори.
Гай Юлій Цезар і його приймач Октівіан серпня всіляко сприяли розвитку армії, тому що основою їхньої зовнішньої політики було саме бажання розширити межі Римської Імперії.
Дивним є той факт, що ці правителі завжди говорили про те, що насправді Рим ні на кого не нападає, а навпаки – захищається від агресорів. Хоча видимих претендентів на владу в Римській Імперії у той час не було.
Арабский историк Рашид-ад-Дин, рассказывая о длительной осаде Козельска, говорил, что город был взят за три дня только тогда, когда через 2 месяца подошли войска Кадана и Бури.
С стенобитных машин-пороков татарам удалось разрушить часть крепостных стен и подняться на вал, где «бысть брань велика и сеча зла». Разгорелась кровавая схватка, «Козляне же ножи резахуся с ними» (судя по всему, имеются ввиду упоминаемые в «Слове о полку Игореве» т. н. засапожные ножи). Судя по всему, осаждённым удалось отбить атаку, потому что сразу вслед за этим было принято решение о вылазке. Козельцам удалось уничтожить осадные машины и 4000 монголов (в том числе троих сыновей темников), но и сами участники вылазки погибли (во время строительства в конце XIX века железной дороги на Тулу строители обнаружили захоронение из 267 черепов[2], что примерно соответствует оценке академиком Рыбаковым Б. А. населения русского княжеского замка того времени). Лишившись своих защитников, город пал. Завоеватели не пощадили никого, включая грудных младенцев, «отрочят сосущих млеко». Малолетний князь Василий, по этому же летописному преданию утонул в крови: «о князи Василии не ведомо се: инии глаголяху, яко в крови утопе, понеж бо млад бе». Чудовищный по последствиям для Северо-Восточной Руси набег был закончен.