1) Культ Дуче фашистской Италии Бенито Муссолини был во многом силой, сплачивающей в фашистском режиме партию и различные социальные классы итальянского общества. Главным лозунгом и лейтмотивом государственной пропаганды была мысль «Муссолини всегда прав» 2) Отмена выборов, парламент превращен в совещательный орган. Диктатура Б. Муссолини. Запрет оппозиционных партий. 3) Контроль за экономикой (отраслями промышленности, торговлей) через корпорации. Действие вертикальной системы корпораций в четырех отраслях: промышленность, сельское хозяйство, торговля, финансы. 4) С конца 1922 — начала 1923 года ОВРА стала выполнять функцию личной службы безопасности Муссолини. В том числе, выполняла функцию службы внутренней безопасности в Национальной Фашистской Партии.
Объяснение:
Киевский князь Владимир отдает свою дочь Людмилу за князя Руслана. Но ее похищает со свадьбы злой волшебник Черномор. Руслан и трое бывших женихоа отправляются на поиски. Руслану добрый волшебник Финн, живая голова и собственная смелость. Но против него козни ведьмы Наины и Черномора. Людмила в замке Черномора похищает у него шапку-неведимку и скрывается от злодея. Руслан, сражаясь с волшебником, отрубает у него бороду, в которой заключена сила, и пленит его. Людмила усыплена Черномором. Ее находит Руслан и везет домой. Он побеждает и козни Наины, Но Людмилу привозит в Киев другой жених Фарлаф.Руслан оживает при Финна, крушит врагов у стен Киева и будит Людмилу.
Объяснение:
Під час правління хана Менглі-гірея кримчаки захопили Причорномор'я з містами Дашів (Очаків), Хаджібей, які раніше належали Литовській державі. В 1475 р. Туреччина, підкоривши міста Кафу, Мангуп, Перекоп, Очаків, примусила Кримське ханство визнати васальну залежність від неї й таким чином встановила своє панування на узбережжях Чорного та Азовського морів. Турецький уряд збудував тут ряд фортець, що використовувалися для нападів на українські землі.
Наприкінці XV ст., після завоювання Буджаку й зведення фортець в Аккермані, Бендерах, Хотині, розпочалися напади турків на Галичину та Поділля. 1498 р. вони вперше спустошили галицькі міста Перемишль і Ярослав. Кримські ж татари, спираючись на підтримку Туреччини, ще з 80-х років XV ст. постійно нападали на Україну. В 1482 р. Менглі-гірей з великим військом вдерся на Київщину, здобув Київ ("град взя... и огнем сожже, - писав літописець, - полону бесчисленно взя, а землю Киевскую учините пусту"). Наприкінці XV - у першій третині XVI ст. татарські орти (загони) на чолі з беями і мурзами майже щороку грабували, палили, руйнували й спустошували українські міста і села, гнали в полон (ясир) тисячі людей, продаючи їх у рабство на східних ринках. Найбільшим невільничим ринком стала Кафа.
Хоча литовські князі почали сплачувати кримським ханам щороку грошову данину (упоминки), кримчаки не припиняли своїх розбійницьких нападів па українські землі. Польсько-литовська держава була не в змозі організувати захист своїх південних рубежів. Наймане військо було незначне, налічувало ледве 4 тис. чоловік. Шляхетське ополчення та магнатські надвірні загони не заважали, більш того - навіть потурали загарбникам: коли татари поверталися додому з ясиром, шляхетські загони нападали на них і відбирали полонених і добро, повертаючи їх потім власникам за викуп. У найскрутнішому стані перебували райони Побужжя, Придніпров'я та Лівобережжя, котрі почали заселюватися лише в XV - першій половині XVI ст.
Зведені тут литовським урядом замки, навколо яких зосереджувалося місцеве населення, - Брацлав, Вінниця, Черкаси, Канів, Остер - були погано обладнані, мали невеликі гарнізони й неспроможні були забезпечити надійний захист. Так, в описі Остерського замку від 1552 р. зазначалося: "Замок Остерський... 14 літ тому назад з дерева соснового поставлений, не-обліплений, недбало весь зроблений, недобре покритий...; є всіх городень старих і нових - 30, веж 5; але, крім нових, всі городні і вежі некріпкі, ветхі... Крім замку, передмістя - острог, огороджений дерев'яним тином З земляним валом... У замку - 2 великі гармати ("діла"), 2 серпентини, 38 гаківниць..." Цей красномовний опис не потребує якихось коментарів.
Лише в першій третині XVI ст. шляхетське військо та загони місцевих князів на чолі з воєводою князем /С. /. Острозьким завдали ряд поразок татарським нападникам (битви під Лопушною у 1512 р:, під Соколом у 1519 р. та під Ольшаницею в 1527 p.). Головний тягар оборони українських земель від турків і татар ліг на плечі народних мас-т-селян, городян і нової сили, що піднімалася, — козацтва.