На Русі здавна розвивалася народна медицина. Народних лікарів називали "лічцями". Про них йдеться в «Руській Правді» - найдавнішій з дійшовших до нас збірці руських законів, складеній при Ярославі Мудрому (поч.XI ст.), яка неодноразово переписувалася і доповнювалася. «Руська Правда» законодавчо встановлювала оплату праці лічцям: за законами того часу людина, завдавши збитків здоров'ю іншої людини, повинна була сплатити штраф до державної скарбниці і видати потерпілому гроші для оплати за лікування.
Джерело: https://spadok.org.ua/rus/medytsyna-v-starodavniy-rusi
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ
Объяснение:
На Русі здавна розвивалася народна медицина. Народних лікарів називали "лічцями". Про них йдеться в «Руській Правді» - найдавнішій з дійшовших до нас збірці руських законів, складеній при Ярославі Мудрому (поч.XI ст.), яка неодноразово переписувалася і доповнювалася. «Руська Правда» законодавчо встановлювала оплату праці лічцям: за законами того часу людина, завдавши збитків здоров'ю іншої людини, повинна була сплатити штраф до державної скарбниці і видати потерпілому гроші для оплати за лікування.
Джерело: https://spadok.org.ua/rus/medytsyna-v-starodavniy-rusi
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ
Объяснение:
3) Аталычество — обычай временного взаимного обмена сыновьями. Дети знатных родитей передавались в семьи вассалов или слуг на воспитание. Был распространён среди тюркских народов (карачаевцев, балкарцев, кумыков) , адыгейских (включая кабардинцев и горских адыгоязычных армян — черкесогаев) , вайнахов (чеченцев и ингушей) , гребенских казаков, древних кельтов, арабов и других народов. Возвращение, воспитанника в родную семью происходило по достижении им определенного возраста в торжественной обстановке и сопровождалось обменом подарками между воспитателем и родителями. Аталычество также изучению обычаев и языков соседей, являлось сдерживающим фактором при межплеменных конфликтах. Исчезло с отменой феодальных отношений.