В середине 70-х в балканских владениях турции развернулаись национально-освободительные восстания. В 1875 г. поднялись Босния и Герцеговина, в 1876 г. - Болгария. Плохо подготовленные восстания были подавлены турками. Великие державы отнеслись к восстанию славян отрицательно. Австро-Венгрия настаивала на целостности Турции. Англия противилась росту России и была на стороне Турции. Решительно поддержала восставших славян только Россия. Положение на Балканах обострялось. Сербия и Черногория в расчете на Россию, объявили войну Турции. Турки устроили страшную расправу в Болгарии убив около 30 тысяч чел. Общественное мнение России на эти действия стало требовать от правительства решительных мер. Стремление российского общества гибнущим братьям-славянам, и замыслы русского царизма завладеть Балканскими и черноморскими проливами совпали. В россии собрали пожертвования в пользу славян и отправили в Сербию и Черногорию продовольственную . (э типа полного более развернутого ответа. Потом эта обострившаяся ситуация "Балканский кризис 1875-1877гг. " привела к русско-турецкой войне 1877-1878 гг. Основными же причинами этой ситуации было то, что Российский народ и некоторые члены правительства были возмущены отношением таким к их собратьям. Но а самой главной причиной было желание русского царизма завладеть балканами и черноморскими проливами.
1.) РУП
20 січня 1900р.
соціалістична
Д. Антонович
•Ідея боротьби за національну незалежність
•боротьба за соціалізм
•Основа української нації – селянство( “Чи є тепер панщина”, “Дядько Дмитро”)
•Часопис “Гасло”
•УСП, що приєдналася пізніше вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств
•Вимоги національно-культурної автономії України в межах Росії
УНП 1902р. націоналістична М. Міхновський • Самостійність України
• “Україна для українців”
• Основним засобом здобуття незалежності вважали збройне повстання
•Майбутню Україну бачили виключно соціалістичною
2.)УДП
1902р.
ліберально-демократична
С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський
•Проголошення автономії України
•Запровадження української мови в усіх сферах життя
•Соціально-економічне питання ігнорувалося
•Спочатку програма була досить радикальною, але керівники не підтримували ідеї революційних змін, тому партія перетворилася на бездіяльне об’єднання
3.) УРП
1904р.
ліберально-демократична
Б. Грінченко, С. Єфремов, М. Левицький, Ф. Матушевський
•Проголошення автономії України
•Запровадження української мови в усіх сферах життя
•Соціально-економічне питання ігнорувалося
•Виступала за встановлення в Росії конституційної монархії
•Обмежувалася широкою видавничою діяльністю, так як налагодити серйозну партійну роботу не змогла
4.) УДРП
1905р.
ліберально-демократична
Б. Д. Грінченко, М. Левицький, Є. Х. Чикаленко, І. Л. Шраг, Є.К. Тимченко, Ф. П. Матушевський
була побудована на принципах парламентаризму й федералізму:
•Україна мала здобути в рамках конституції Росії широку автономію
•У соціально-економічному плані Українська демократично-радикальна партія передбачала примусовий викуп від приватних власників землі й промислових підприємств, які з часом мали бути націоналізовані.
5.) УСДС
1904р.
соціалістична
М. Меленевський
•Противники самостійності України
•прагнула до створення централізованої пролетарської партії усієї Росії.
6.) УРСДРП
1905р.
Соціал-демократія
Володимир Винниченко
•демократична республіка
•автономія України з окремим представницьким органом
•рівноправність всіх мов у місцевих і урядових установах
