По Манифесту о вольности дворянства все дворяне:
1) освобождались от обязательной гражданской и военной службы;
2) состоявшие на гос. службе могли выходить в отставку. Эта важнейшая привилегия сохранялась за дворянами более 100 лет.
3) дворяне могли беспрепятственно выезжать за границу, но по требованию правительства возвращаться в Россию.
4) Во время войн дворяне должны были служить в армии.
5) Право рус. дворян воспитывать своих детей в "училищах и дома" превратилось в их единств. сословную обязанность.
Чергова унія обговорювалася на Люблінському сеймі 1569 р. Півроку польські та литовські посли не могли дійти згоди. Представники Польщі пропонували унію, за якою Велике князівство Литовське зливалося з Польським королівством в одну державу, своїми в Литовському князівстві мали лишатися тільки адміністрація та судочинство. Це змушувало литовських послів чинити опір: вони прагнули якомога повніше зберегти державну окремішність свого князівства. Врешті 1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про унію двох держав: Великого князівства Литовського й Польщі.
Нову державу — Річ Посполиту, утворену внаслідок унії, мав очолювати виборний король, спільний сейм і сенат. Угоди з іншими державами належало укладати від імені Речі Посполитої. Литовська й польська шляхта отримувала право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Ліквідовувалися митні кордони, запроваджувалась єдина грошова одиниця.